Уміла готувати та не вміла подавати!
(кубанська казка)
Найнявся один циган до мужика сіно косить. Рано-вранці вийшли в поле, поки роса не спала та коситься лекше. Туди-сюди дві постаті пройшли, циган каже:
- А шо, чоловіче добрий, шось у животі бурчить, їсти хочеться, бо я з учора з обід нічо' не їв, так виголодався! Шо там твоя жінка нам у сумку наклала? Давай хоч трохи поснідаєм!
- Та воно наче й рано, та раз ти такий голодний, давай поснідаємо.
Сіли, циган дорвався до торби, чи не з половину з'їв. Намег'елився й каже:
- А шо, чоловіче, так кендюхи понабивали, шо прямо зараз до роботи низзя ставать, бо, диви, пупок розв'яжеться! Давай трохи перепочинемо в холодку!
- Давай так давай!
Полежали, встали, ще дві постаті пройшли, а вже сонце припікає. Циган каже:
- А шо, чоловіче добрий, який дурак у таку жарінь косе? Хіба ми з тобою, два дурня! давай заховаємося в холодок та й пообідаємо заразом.
- Та давай пообідаємо!
Сіли вони під грушою чи кислицьою, пообідали, опендюрилися на траві та й заснули. Хазяїн баче, що дурна ку'рятина, та мовчить та все робе за циганом, а думає за своє. Трохи сонце на захід пішло, встали, циган каже:
- А шо, чоловіче добрий, давай вже заразом і пополуднюємо, шоб у сумці нічого не оставалося та легше додому нести було!
Сіли, подоїдали. Трохи пройшли, а вже й додому треба. Прийшов той дядько й каже жінці:
- Слухай мене, милко! Завтра нічо' міні на степ в сумку не накладай. Я раненько дома підзавтрікаю та піду. Той циганище до роботи, як мертвий до танців, тіке й знає жерти. Скажу йому, шо ти обід принесеш. Ти не дуже спіши та візьми з собою якусь торбу та напхай у неї бур'яну абощо. Як покажешся з-за лісу, я почну лаяться на тебе та груддям кидать, а ти тікай назад. Прийдеш додому, зроби отак і отак!
- Добре!
От на другий день пішли той хазяїн з циганом на сінокос. Трохи скосили, циган каже:
- А шо, чоловіче добрий, хіба сьодні жінка твоя нам нічого не наклала у сумку, саму воду?
- Казала, шо витопе та обід свіженький нам принесе!
Цигану нічого більше робить, як косить. Косять, косять, вже й сонце припікає, а жінки немає.
- Підожди, - каже дядько, - прийдеш, я тебе повчу, як людям обід носять!
- Ти, чоловіче добрий, поки не донесе нам обід, не лай, а тоді вже можеш її й за коси, таку-сяку, потягать.
Ось з-за лісу вийшла молодиця з сумкою. Чоловік кинувся її оддаля лаять ще й грудками жбурлять у неї. Циган кричить:
- Шо ти робиш, чоловіче? Хіба ти забув, шо я тобі казав?
- Та ось я їй дам, шоб не чухалася, та нас голодом не морила! - й кидає на неї грудки.
Жінка "злякалася" й повернула назад.
- Шо ж ти наробив, чоловіче добрий? Теперички ми без обіда осталися! Я ж тобі казав, а ти все забувся! Ходім до тебе додому обідать!
- Та ні, давай, чоловіче добрий, ще хоч трохи скосимо!
Пройшли ще по постаті та й гайда! додому.
Прийшли, чоловік накинувся на жінку:
- А-а, така-сяка!
А циган його смикає, шоб не лаяв, поки не нагудує. Поставила молодиця на стіл потапці. Циган голодний як накинувся на їх, шо й за вуха не одтягнеш. Перегодом ставе борщ, вареники, а циган так напоровся тіх потапців, шо вже нічого йому більше не лізе.
- Ех, молодичко! - каже, - уміла ти готувати та не вміла подавати!
......................................
Потапці - старовинна проста страва нашвидку, сухарі, замочені кисляком.
Прізвища українські та народів чорноморського регіону