1 (24-03-2015 16:13:27 отредактировано RostOwl)

Тема: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

http://www.pokrov-rn.dp.gov.ua/OBLADM/pokr_rda.nsf/2e8f79a579e9ccd3c22573fe003fcaf0/b9c5deb9d569cc63c22576400048c627/Body/0.EC?OpenElement&FieldElemFormat=gif

Перші відомості про село Великомихайлівка входять в другу половину 17 ст. Вони говорять про те, що запорізькі козаки, після ліквідації Катериною другою Запорізької Січі в 1775 році оселилися на постійних зимівниках, що знаходилися понад течією річки Вовчої в районі нинішнього села. При перенесені села на нові місця,пов'язаного з сильними пісчаними бурями, які завдавали багато лиха. За народними переказами першими поселилися брати Мокієнки, що мали одинакові імена Михайло. Вже скоро, після поселення між братами виникли незгоди за землю, які закінчилися тим, що старший (Великий) залишився зі своєю сім'єю на цьому місці. До початку 80-х років ХVІІІст. село Великомихайлівка називалося Дібрівка, за ім'ям дубової діброви. Саме ж село Великомихайлівка було засновано в 1776 році.

Фирфир
Спасибо сказали: kbg_dnepr, Алёна2

Поделиться

2

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

ВЕЛИКОМИХАЙЛІВКА. МАХНО

У Покровському районі на Дніпропетровщині загорілися бажанням відкрити туристичний маршрут шляхами Нестора Махна. Правда, на те, щоб відібрати лаври «махновської столиці» в сусіднього Гуляйполя на Запоріжжі, покровчани зовсім не претендують. Навіть більше того — налаштовані на плідну співпрацю. Голова Покровської райдержадміністрації Геннадій Зінченко з цього приводу, зокрема, зазначив, що зі своїм гуляйпільським колегою він на «махновську» тему тепер спілкується постійно.

«Віднині ви — наш батько!»

Саме на теренах нинішнього Покровського району Нестора Івановича вперше і назавжди нарекли батьком. Цю історію, здається, тут знає і старе, і мале. Навесні 1918 року Україна була наповнена німецькими та австро–угорськими військами. У народу закипав гнів проти загарбників. Спонтанно виникав рух опору. Зокрема, на теренах нинішньої Запорізької області виник загін Махна, а в Дібрівці (нині — Великомихайлівка), що в Покровському районі сучасної Дніпропетровщини, — Щуся. Місцевий краєзнавець Геннадій Мицик стверджує, що бійців в обох загонах спершу було зовсім не багато — десь 20 і 15. Проте у народних ватажків, на відміну від вождів нашого сьогодення, вистачило мудрості для того, щоб об’єднатися. Це сталося восени того ж 1918–го в Дібрівському лісі.

У Великомихайлівці саме розташовувався батальйон австрійців, а разом із ними — сотні дві гетьманської варти та німців–колоністів. Здавалося, для боротьби з такою кількістю супротивників у народних месників було надто мало сил. Проте Махно наполіг дати бій недругові, і невеликий партизанський загін переміг значно більшу регулярну військову частину окупантів і з честю повернувся до визволеної Великомихайлівки. З такої нагоди у селі відбувся великий мітинг, на якому місцеві жителі заявили Нестору Івановичу: «Віднині ви — наш батько!».

Це почесне звання Махно виправдав і пізніше. Коли у 1919 році Великомихайлівку загарбали денікінці, зусиллями його загону було відновлено попередню владу.

Значно підступнішими виявилися червоні війська. Свій третій кінний корпус вони підсилили полоненими махновцями, перед якими поставили умову — або розстріл, або вони «спокутують свою провину перед радянською владою». У лютому 1921 року Махно помчав на передову, сподіваючись, що колишні однополчани, побачивши його, припинять опір і повернуть зброю проти червоних командирів. Але сталося інакше — вчорашні махновці тут же, в Дібрівському лісі, пішли в атаку на своїх. Бої відбувалися з перемінним успіхом. Проте сили червоних явно переважали. Махновцям довелося відступати. Ворожі бійці вже ось–ось мали захопити керівництво повстанців на чолі з Махном. У пошуках порятунку начальник штабу Віктор Білаш схопив армійську касу і почав кидати на землю гроші, срібло, золото. Підбираючи коштовності, червоні мусили зіскакувати з коней і таким чином відстали. Цим і було врятовано Нестора Івановича та його найближче оточення.

Махно прийняв рішення відправитися на Дон, де на той час переважало українське населення. Але й там виявилося, що підтримати його нікому — козацтво значною мірою було винищене за наказом кремлівської верхівки. До того ж на порозі стояв жахливий голод. Власне, це був початок кінця легендарної повстанської армії.

Таємниці Дібрівського лісу

Звісно, на сьогодні конкретних слідів махновщини у Великомихайлівці практично не залишилося. Але лишилися легенди — красиві і романтичні. Часто вони пов’язані з цілком конкретними місцями. Наприклад, з легендарним Дубом смерті. За переказами, йому — понад 400 років. Проте дожити до сьогоднішнього дня цілим і неушкодженим дереву не судилося — віку вкоротила блискавка. І тепер від Дуба смерті залишилася тільки спиляна нижня частина стовбура, який можуть охопити, взявшись за руки, чоловік зо п’ять. Просто на ньому звели постамент iз каменю із зображенням Нестора Івановича та меморіальною табличкою з написом: «Дуб повстанців армії Махна, прозваний у народі Дуб смерті. Останкам дуба понад 400 років. Він був свідком козацької доби, московської колонізації, радянської імперії та народження незалежної Української Держави. У роки громадянської війни під розлогою кроною могутнього дуба творилася велика історія махновського руху...».

От тільки чому Дуб смерті у написі, частину якого нами процитовано вище, не розтлумачується. Пояснення знаходжу у виданих обласним Центром зеленого туризму та народних ремесел Дніпропетровщини коротких даних про історичні об’єкти на території Покровського району: «Довгий час побутувала думка, створювалися легенди, нібито на Дубі смерті махновці вішали людей, які боролися чи співчували радянській владі. Через це дуб і набув такої сумнозвісної слави».

А далі йдеться про те, що на «Дубі смерті» різні місцеві бандити, яких за радянської влади всіх підряд «чомусь звали махновцями», страчували випадкових людей, найчастіше з метою пограбування. Надто ж лютувала банда Петренка, жертвою якої, зокрема, став Микола Шваб — організатор однієї з перших комун на Катеринославщині. «Вже пізніше, коли банда була знищена, під дубом знайшли 24 могили, в яких бандити поховали свої жертви. Замучених перепоховали недалеко від дуба. З тих пір дерево й отримало назву «Дуб смерті», — підсумовується у «коротких даних».

Проте голова краєзнавчого товариства «Ріднокрай», уродженець цих місць Борис Ковтонюк, який на махновську тему навіть видав книжку, у таких висновках глибоко сумнівається. А про банду Петренка він, як зізнався, і взагалі почув уперше. Адже відразу виникає питання: яке відношення цей бандит мав до відомого махновця Петра Петренка? Вони є просто однофамільцями чи, чого доброго, йдеться про одну й ту саму особу? Але знову ж, як переконаний Борис Мусійович, банди і махновці у зовсім невеликому Дібрівському лісі співіснувати просто не могли.

«Десь наприкінці 50–х років походження назви Дуба смерті досліджувала спеціально створена державна комісія, яка жодного підтвердження злодіянь махновців не знайшла, — аргументує краєзнавець. — Армія Нестора Івановича була селянською і проти своїх, звісно ж, воювати не могла». До речі, є й ще одна версія «смертельної» назви дуба — його так нарекли самі повстанці, які поклялися під могутньою кроною дерева «битися з ворогом до смерті»...

Інші великомихайлівські об’єкти, які хочуть запропонувати туристам, легендами та переказами оповиті ще більше. За дубом над річкою Вовчою височiють Марушкинi скелi, де колись були махновськi схованки. Деякі мешканці Великомихайлівки ще дітьми бігали сюди та гралися в їхніх залишках. Трохи оддалік тік струмок Щусева (або Козацька криниця), бiля якого збиралися повстанцi. У Великомихайлівці, кажуть, жила й коханка Махна — Тiна Овчаренко.

«Чи легендарні Марушкині скелі, чи Долина лелек, чи Козацька криниця, чи Сосна кохання хвилюють серця наших сучасників і сьогодні, тому це надихає на створення художніх творів», — каже вчитель української мови і літератури з Новоселівської загальноосвітньої середньої школи Сергій Огій, який був для нас гідом у Дібрівському лісі. Його славна історія рідного краю теж надихнула — на підтвердження цього Сергій Іванович подарував мені свою книжку з оповіданням «Сосна кохання».

...Після тієї втечі, коли Махна врятувала армійська каса, Нестор Іванович ще двічі побував у Дібрівці — наприкінці травня і в ніч з 10 на 11 липня того ж 1921 року. Саме тоді він поповнив армійську касу з одного зі схронів. Через місяць, коли Махно отримав одинадцяте важке поранення в селі Мишурин Ріг, він востаннє послав трьох бійців до Дібрівського лісу — напевно, щоб знову запастися грішми. Одначе офіційна історія замовчує, чи вдалося це його побратимам. Натомість люди досі розповідають, що десь у Дібрівському лісі й донині лежить скарб Нестора Махна...

P.S. Автор висловлює вдячність Управлінню культури і туризму Дніпропетровської облдержадміністрації за сприяння у підготовці цього матеріалу.

ТРОХИ ІСТОРІЇ

Дібрівський ліс, з яким пов’язуються всі маршрути батька Махна на Покровщині, й сам може зацікавити туристів. Понад 225 років тому на цьому місці понад річкою Вовчою росли діброви — невеликі лісові масиви, а над ними були сипучі піски, порослі ковилою, полином та іншими травами. Згодом тут відбулися небачені перетворення. Вчений Віктор фон Графф заклав перші посадки лісу, яким нині опікується Великомихайлівське лісництво. Цей звитяжець, розповідають, жив у землянці, часто не мав за що купити цукру і свічок, але ніколи не дозволяв собі використовувати державні кошти на власні потреби...

ДО РЕЧІ
Як махновці гуляли

Сергій ДОВГАЛЬ,

УМ

Відомо, що батько Махно був не проти хильнути чарчину. Щоправда, не завжди. Якщо в повітрі «пахло порохом», він спиртного і не нюхав. Цього ж суворо вимагав і від своїх підлеглих. На сільських весіллях, куди часто його запрошували земляки, він був душею компанії. У дні затишшя між боями, щоб розслабитися, хлопці–повстанці влаштовували весілля і самі. Якщо бажаючих одружуватися не було, тягли жеребки. Саме так трапилося одного разу під час перебування загону Махна у Великомихайлівці. Доля випала на трьох молодиків, а потрібно було обрати лише одного. Отож забрали у кожного шапки та й подалися по селу свататися. Таким чином одружилися колишня наймичка пана Гладкого та один із рядових бійців загону Махна.

web.archive.org/web/201503241357 … &print

Фирфир
Спасибо сказали: kbg_dnepr, Алёна, Ярематойсамий3

Поделиться

3 (24-03-2015 17:52:09 отредактировано о и)

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

Уж если открыта эта тема то хотелось бы, чтобы здесь выкладывались  не только перепечатки из интернета, но и результаты личных исследований и находок.
Для начала:

http://images.vfl.ru/ii/1427211986/b097766e/8192954.png

Спасибо сказали: kbg_dnepr, RostOwl, Алёна3

Поделиться

4 (24-03-2015 18:04:00 отредактировано о и)

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

1930 г. Школьный хор села Большая Михайловка Покровского района Днепропетровской области.

http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=945&p=2

Спасибо сказали: RostOwl, Алёна2

Поделиться

5 (31-08-2016 14:50:03 отредактировано о и)

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

В продолжение темы о Большемихайловском музее.
На данный момент музей находится на балансе с./с.

http://images.vfl.ru/ii/1427273774/965885b5/8200102.png

http://images.vfl.ru/ii/1427273832/8e6720aa/8200113.png

http://images.vfl.ru/ii/1427273884/26cb05e5/8200117.png

http://images.vfl.ru/ii/1427273966/bce4f7b7/8200132.png

Спасибо сказали: litar Л, RostOwl, Алёна, nfs79, kbg_dnepr5

Поделиться

6

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

1890 г.


http://images.vfl.ru/ii/1427279604/c7e517b1/8201256.png

Спасибо сказали: Алёна, nfs79, RostOwl3

Поделиться

7

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

http://images.vfl.ru/ii/1427289628/b83ddba4/8203038.png

http://images.vfl.ru/ii/1427289743/1425b59b/8203050.png

Спасибо сказали: RostOwl, Алёна, kbg_dnepr3

Поделиться

8

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

http://images.vfl.ru/ii/1427299358/a0c938bc/8204572.png

http://images.vfl.ru/ii/1427299436/3ae85160/8204583.png

http://images.vfl.ru/ii/1427299508/82516c40/8204597.png

Спасибо сказали: RostOwl, kbg_dnepr2

Поделиться

9

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

о и пишет:

Уж если открыта эта тема то хотелось бы, чтобы здесь выкладывались  не только перепечатки из интернета, но и результаты личных исследований и находок.
Для начала:

http://images.vfl.ru/ii/1427211986/b097766e/8192954.png

Мені б і самому хотілось знайти в додати з власних досліджень щось. Але змоги поїхати в дане село, поки що не маю.

Фирфир
Спасибо сказали: Алёна1

Поделиться

10

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

Спробував описати та перекласти Ваше опубліковане джурело в оцифрованому рівні. (Перекладав під розуміння, а не під точність). 

ДОКЛАДЪ УПРАВЫ

о пособіяхъ и стипендіахъ.
         Ходтатайствуютъ, наконецъ,  безвозвратномь пособіи и пострадавшіе отъ того-же пожара крестьяне с. Б.Михайловки въ числѣ 128 домохозяевъ, списокъ которыхъ съ оцѣнкой понесенныхъ при пожарѣ потер приложенъ при докладѣ.
        Управа знаетъ, въ какомъ бѣдственномъ положеніи остались съ своими семьями погорѣльцы послѣ страшнаго пожара въ с. Б-Михайловкѣ. Изъ приложеннаго списка видно также, что семьи эти заключатъ въ себе около тысчячи душъ крестьянскаго населенія и что понесенные убутки простирются до ста тысячъ руб.
      Однако Управа, при всемъ своемъ желаніи, не можете указать Собранію источника, изъ котораго наше Земство могло-бы оказати сколько нибудь существенную помощь этимъ несчастнымъ.

                    Предсѣдатель А. Тихомировъ.
Почетные Члены Управы: П. Рудь.
                                              И. Василенко.
Члены Управы Гер. Шредеръ.
                          Тарасенко.

ЗВІТ УПРАВИ
о субсидіях і стипендіях.
         Клопотання, нарешті,  щодо безповоротній постраждалим від тієї-самої пожежі селяни с. В.Михайловки в кількості 128 домогосподарів, список котрих з оцінкою понесених при пожежі втрати додано при докладі.
        Управа знає, в якому тяжкому положенні залишились зі своїми сім’ями погорільці після страшної пожежі в с. В-Михайловки. З додатного списку видно також, що сім’ї зосереджували в собі близько тисячі душ селянського населення і що понесені збитки налічують до ста тисяч руб[лів].
      Проте Управа, при всьому своєму бажанні, не може знайти джерело допомоги, з якого наше Земство могло-би надати скільки можна суттєву допомогу цим нещасливим.

                    Представник А[О.?]. Тихомиров .
Почесні Члени Управи: П. Рудь.
                                          І. Василенко.    
Члени Управи Гер. Шредер.
                          Тарасенко.

Фирфир
Спасибо сказали: kbg_dnepr1

Поделиться

11

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

kameristyiy

Ценю Ваши усилия, но, на мой взгляд, оригинал интереснее.

http://images.vfl.ru/ii/1427382002/f1867d2a/8215403.png

http://images.vfl.ru/ii/1427382103/0b769751/8215430.png

Спасибо сказали: kbg_dnepr1

Поделиться

12

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

http://images.vfl.ru/ii/1427382398/eb2fcb85/8215488.png

http://images.vfl.ru/ii/1427382476/cdb5b626/8215490.png

Спасибо сказали: RostOwl, Алёна, kbg_dnepr3

Поделиться

13 (01-04-2015 13:00:59 отредактировано о и)

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

1867 рік. Село Великомихайлівка – велике село Олександрівського повіту Катеринославської губернії. У селі проживало 3932 душі, було 35664 десятин землі. В центрі села стояла церква, в якій служили два священники – Мефодій Кирилов та Порфирій Данков. Священники безкоштовно навчали 45 дітей в церковноприходській школі: 42 хлопчики та 3 дівчинки; це 3% від всього населення. Школа була на піклуванні А.І.Жебуньова, який для школи придбав дерев’яний стіл, годинник, книжкову шафу, книги, географічні карти. Священники навчали дітей тільки після Покрови і до світлого свята Пасхи. Збирали внески для підтримання школи з батьків дітей, які навчалися в школі.
1868 рік. В школі при церкві навчалась 31 дитина: 30 хлопчиків та 1 дівчинка. Це становило 2% від всього населення. В школі налічувалося 3 книги Закону Божого, 42 читанки та 1 арифметика. Учні вивчали Закон Божий, російське читання, скоропис, слав’янське читання, «мировведення», арифметику, звукову методу, гру в букви, складання слів. Учні навчалися по 6 годин в день, 6 днів на тиждень.
Священники отримували платню в розмірі 100 карбованців сріблом кожному.
У Великомихайлівці виник церковний хор, працював вчитель музики Гетьман, який за 100 крб. сріблом повинен був навчати дітей 3 рази на тиждень, але він для успіху справи навчав дітей щодня взимку. З яким задоволенням батьки учнів слухали дитячий хор, який співав всю обідню до „Отче наш”. «Попечитель» А.І.Жебуньов, по ініціативі якого і виник цей хор, хотів запросити в нього більше дорослих.
Священники, вчителі, які працювали в 1867-1868 роках, збиралися на педагогічні бесіди. Одна з них відбулася 28 грудня 1868 року. Зібралося 12 вчителів та зацікавлені особи.
Розглядалися педагогічні питання, які актуальні і в сучасній школі:
• Як досягнути виразного читання?
• Об’єм навчального курсу.
• Важливість розкладу навчальних предметів у школі.
• Як досягнути осмисленого читання?
• Відвідування учнями школи.
Такі педагогічні засідання були корисними, так як „писанные и печатные циркуляры и инструкции не могут сравниться, по действию своему, с живим словом”.
1884 рік. Ясного сонячного літнього дня біля волості села Великомихайлівка Олександрівського повіту Катеринославської губернії зупинилася підвода, на якій сиділи дві молоденькі дівчини. Це були сестри Ольга та Людмила Дороганевські. Вони тільки но закінчили Київську гімназію (спеціальний педагогічний клас) та Вищі жіночі курси. Працювати можна було б і в Києві або іншому місті, та Ольгу поманила поїхати далеко від дому та чутка, що в Катеринославській губернії М.А.Каришев, професор Юріївського університету, на своїй батьківщині на власні кошти добирає вчителів, які мають велике покликання до педагогічної роботи. Вони і приїхали в Катеринослав з проханням направити їх в одну зі шкіл „Каришева”. Їх направили в Катеринославську губернію в село Великомихайлівку (Дібрівку), але не в ту школу, куди вони просилися.
Сестер Дороганевських провели до школи… Це була дерев’яна будівля, невелика і зовсім не пристосована до занять. Належала вона благодійному товариству. Тут і була відкрита перша школа в селі.
Зовсім поряд з селом Великомихайлівкою, через річку, знаходиться село Орестополь (Явещина). Там жив пан Явецький. Коли він помер, його сім’я після скасування кріпацтва, продала дім Орестопольській общині, а самі вони виїхали. В панській оселі і була відкрита перша в селі школа. Першим вчителем там був Фіалковський Ілля Маркович, а потім призначено вчителькою Синьогубову (дочку поміщика Синьогуба). Пізніше вона перейшла в Синьогубівську школу, яка була побудована на кошти її батька – Синьогуба. У Фіалковського навчалися дібрівці.


У Великомихайлівці панувала неграмотність. Настав час відкрити школу й тут. І ось приїхали в школу перші вчителі.
Сестри Дороганевські познайомилися зі школою, з селом. В школі навчалося небагато учнів, переважно це діти багатодітних сімей селян. Якийсь внутрішній голос покликав Ольгу та Людмилу, і було вирішено: вони залишаються у Великомихайлівці обидві. Людмила теж подає прохання про призначення її вчителем у ту ж школу, і її призначають.
Нові вчительки прийшлися дібрівцям „до душі”. В них була мета - якнайбільше дітей залучити до школи. Розмовляють з батьками, запрошують дітей до школи і, ще задовго до початку занять, збирають їх і проводять з ними бесіди, котрими зацікавлюють дітей, читаючи їм захоплюючі книги. До них тягнуться підлітки, котрим не посміхнулося щастя навчатися.
Першої ж осені до школи прийшло дуже багато дітей. Розділили вони їх так : Ользі – ІІ та ІV класи, а Людмилі – І та ІІІ . В молодшої сестри Людмили було більше 100 учнів у двох класах. Слухали діти вчителів, затамувавши подих, але без страху, вчитель вперше ніс їм те, до чого тягнулися дитячі серця, - знання. Важко було працювати в такій школі. Тісно. Незатишно. Але сестри Дороганевські дуже хотіли працювати. Радячись між собою, вони починають педагогічний шлях.
Все було б добре, але прийшла холодна дощова осінь. Діти стали гірше відвідувати школу, особливо ті, хто жив далеко. У багатьох не було в що одягнутися, взутися. З приходом зими стало ще гірше. Деякі діти взагалі залишили школу через те, що не мали одягу та взуття. Це зовсім засмутило вчительок.
В школу ходило більше хлопчиків. В той час багато батьків вважали, що дівчинці грамота не обов’язкова: навчитися прясти , господарювати, шити та й більше нічого їй не треба. Були класи, де навчалося 2-6 дівчаток. Наступного року бажання дітей навчатися настільки зросло, що постала необхідність будівництва нової школи. Населення почало розуміти і піднімати питання про побудову нової школи. Вчителі зі своєї сторони просили інспектора шкіл з Катеринослава перевірити їх роботу, щоб він допоміг у питанні будівництва нових приміщень шкіл. Село було велике. З усіх кінців його важко йти дітворі, та ще в дощові дні або зимові морози. Нова школа потрібна і не одна.



Люди сіл Великомихайлівка та Орестополь були талановитими. Які чудові співаки, музиканти, танцюристи, артисти та декламатори вийшли з різних поколінь дібрівців та орестопольців. В.М.Зайцеву пропонують керувати церковним хором. Для занять хору відводять місце в церковно-приходській школі. Хор налічував 50 чоловік. Пізніше організовано „школу грамоти для дорослих”. Заняття проводилися там же. А люди в ній свої. Працювати зручно. Та й влада дивилась на Варфоломія Миколайовича краще : він – керівник церковного хору. В.М.Зайцев гарно грав на скрипці та фісгармонії.
http://images.vfl.ru/ii/1427886001/bc99d294/8281547.png
Драмгурток став ще місцем навчання і відпочинку.


velykomykhailivka-pokrov.edukit.dp.ua/istoriya/#

Спасибо сказали: RostOwl, Алёна, Vlad S., kbg_dnepr4

Поделиться

14 (29-04-2015 12:17:57 отредактировано о и)

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

ДАДО

Виконавчий комiтет Вел.-Михайлiвської волосної Ради робiтничих, селянських та червоноармiйських депутатiв ф.Р-2894, 1од. зб., 1922р.
Виконавчий комiтет Вел.-Михайлiвської сiльської Ради депутатiв трудящих, с. Великомихайлiвка Покровського р-ну, ф.Р-2710, 333од.зб., 1923-1980р.


http://forum.genoua.name/viewtopic.php?pid=29922#p29922

Спасибо сказали: Алёна, RostOwl, kbg_dnepr3

Поделиться

15 (30-04-2015 09:41:45 отредактировано о и)

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

База ПС в Большемихайловке.


Подразделения 95-й аэромобильной и 25-й парашютно-десантной бригад выставили блок-посты вокруг базы "Правого сектора" в селе Великомихайловка Покровского района Днепропетровской области.
Он напомнил, что Великомихайловка находится вне зоны АТО, и любые действия военных в этой зоне должны быть регламентированы законодательством Украины, которое запрещает ВСУ выполнение любых функций, связанных с обеспечением общественного порядка.

Лидер "Правого сектора" Дмитрий Ярош сообщил, что база была блокирована без всяких предупреждений подразделениями десантников 25- и 95-й бригад, вместе с бронетехникой и тяжелым вооружением.

"Были выставлены блок-посты молодых, только мобилизованных солдат. Они остановили одну из наших машин, и потребовали от бойцов сдать оружие. На мой звонок начальник Генерального штаба Виктор Муженко сразу не ответил и мы не смогли немедленно обсудить ситуацию. Хотя было очевидно, что без приказа Генштаба эта операция не могла быть проведена", - цитирует Яроша "Цензор.НЕТ".

society.lb.ua/accidents/2015/04/ … i_vsu.html

Спасибо сказали: kbg_dnepr1

Поделиться

16

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

http://images.vfl.ru/ii/1431934763/45220ada/8767992.png

http://images.vfl.ru/ii/1431934807/65e261c0/8768004.png

Спасибо сказали: Алёна, borisovichi, RostOwl, kbg_dnepr4

Поделиться

17

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

http://images.vfl.ru/ii/1437307852/c0bfd818/9326433.png

Спасибо сказали: RostOwl, litar Л, kbg_dnepr3

Поделиться

18 (15-08-2015 16:50:08 отредактировано о и)

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

http://images.vfl.ru/ii/1439649720/ac97e8da/9586472.jpg

Судячи з попереднiх документiв, здається, що  цi звiстки про розгляд судом примусового продажу майна за несплату єдиного с./госп. податку.

Спасибо сказали: RostOwl, kbg_dnepr2

Поделиться

19 (01-09-2015 23:59:15 отредактировано LuckyLuke)

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

ЩУСЬ ФЕОДОСИИ (1893 - 1921) — родился в с. Большая Михайловка (Дибривки) Александровского уезда Екатеринославской губернии, в батрацкой семье. В 1915 г. досрочно призван на царскую службу — матросом. Активный участник гуляйпольской «Черной гвардии». Организатор дибривской группы анархо-террористов. С июня 1918 г. — командир партизанского отряда в борьбе против гетмана и оккупантов. С февраля по май 1919 г. — член штаба 3-й Заднепровской бригады им. батьки Махно. С июля по август 1919 г. — начальник кавалерии отряда Махно. С сентября по декабрь 1919 г. — командир кавбригады 3-го корпуса. С мая 1920 г. по апрельу 1921 г. — член штаба Повстанческой Армии. С мая по июнь 1921 г. начштаба 2-й группы. Убит в июне 1921 г. под г. Недригайловым на Сумщине в бою с 8-й дивизией Червоных казаков.

ТИНА — телефонистка с. Большая Михайловка Александровского уезда. Агент махновщины. Жена Махно с октября 1918 г. по март 1919 г. Беспартийная. В 1930 г. была жива.

ГОЛОВКО КОНСТАНТИН — середняк с. Большая Михайловка. Анархист с 1917 года. Председатель первого махновского съезда.

ПЕТРЕНКО (ПЛАТОНОВ) ПЕТР (1890 - 1921) — выходец из батрацкой семьи с. Большая Михайловка Александровского уезда Екатеринославской губернии. Полный георгиевский кавалер, прапорщик. Активный участник восстания против гетмана. В 1918 г. — командир отряда Гришинского направления. С мая 1919 г. — начальник боевого участка. Командир отряда в тылу Деникина и командир пехотного полка Повстанческой Армии (махновцев). С мая 1920 г. — командир пехотной группы. Участвовал во взятии Перекопа. Член Дибривской группы анархистов с 1918 г. Убит в бою с красной кавдивизией на Херсонщине в августе 1921 г.

Джерело: A. В. Белаш B. Ф. Белаш Дороги Нестора Махно (Историческое повествование) 1993

Спасибо сказали: litar Л, о и, Алёна, kbg_dnepr4

Сайт LuckyLuke

Поделиться

20

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

http://images.vfl.ru/ii/1441789205/87c2bfe2/9834917.jpg

Федосій Щусь. Досить рідкісне фото

Спасибо сказали: RostOwl, Balymba, kbg_dnepr3

Поделиться

21

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

http://images.vfl.ru/ii/1441789101/56ec62dc/9834902.jpg

Спасибо сказали: RostOwl, kbg_dnepr2

Поделиться

22

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

http://images.vfl.ru/ii/1441789425/f3e37fbc/9834940.bmp

Спасибо сказали: RostOwl, kbg_dnepr2

Поделиться

23 (14-01-2016 18:40:08 отредактировано о и)

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

Продублюю:


http://forum.genoua.name/viewtopic.php?pid=57182#p57182

Спогади місцевих жителів про махновщину. Село  Велика Михайлiвка (Дібрівка) Покровського р-ну.
Дніпропетровськ. Пороги. 2015р.

http://images.vfl.ru/ii/1452788878/10d888a8/11065872.jpg

Спасибо сказали: RostOwl, LuckyLuke, kbg_dnepr3

Поделиться

24

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

Нога, Григорий Данилович — украинец, сын землед., фельдшер; род. 7 янв. 1888 г. в Б.-Михайловке, Екатеринославск. губ.; оконч. военио-фельдш. школу. В 1905 г., будучи на военн. службе в Вильно, вошел в орг. РСДРП, вел агит. и троп, среди солдат. В февр. 1906 т. арест, и Виленск. В.-О. С. 27 апр. того же года судился, но был оправдан за недостатком улик. С июня 1906 г. вел организ. работу - среди солдат в Бобруйске, дезертировал и под кличкой «Андрей» работ, в военн. орг. РСДРП ь Вильно, Ковно и Кременчуге. Арест. 7 нояб. 1906 г. в Кременчуге под чужой фам. и отправлен в Минск. Здесь спознан и Вр. В. С. 19 июни 1907 г. в Бобруйске осужд. по 1 ч. 102 ст. и 130 ст.ст. УУ за иринадл. к РСДРП и передачу нелегальн. литерат. с целью агит. сослуживцу-фельдш. на 4 г. 10 м. каторги. Наказ, отб. в 1907—09 гг. в Минске, 1909—11 г.—в Пскове, 1911—12 гг.— в Александровск. перес. На посел. водвор. в Коченск. вол., Иркутск, губ., и до 1917 г. работ, на пароходах р. Лены и фельдшером. Канд. ВКП(б). Чл. бил. О-ва № 2324.

Джерело, стор. 448-449

Спасибо сказали: о и, kbg_dnepr2

Сайт LuckyLuke

Поделиться

25

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

LuckyLuke пишет:

Нога, Григорий Данилович — украинец, сын землед., фельдшер; род. 7 янв. 1888 г. в Б.-Михайловке, Екатеринославск. губ.;


Є розпис  Велико-Михайлівського роду Нога .

Поделиться

26

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

Є таке село Вовчанські Хутори (там "моїх Камерістих / Комерістих" доволі багато). Село це засноване у 1600 році (згадка). Там є річка Вовча.. у Великомихайлівці теж є ця річка. Чи не можуть це бути переселенці звідти? Можливо порівняти прізвища мешканців?

Фирфир
Спасибо сказали: kbg_dnepr1

Поделиться

27

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

о и пишет:

Є таке село Вовчанські Хутори (там "моїх Камерістих / Комерістих" доволі багато). Село це засноване у 1600 році (згадка). Там є річка Вовча.. у Великомихайлівці теж є ця річка. Чи не можуть це бути переселенці звідти? Можливо порівняти прізвища мешканців?


А где оно находится? Область, район?

Слобожанщина, сучасна Харківська область, Вовчанський район.

Фирфир
Спасибо сказали: kbg_dnepr1

Поделиться

28 (10-07-2016 09:59:12 отредактировано о и)

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

Да, нашла. А какие там ещё есть фамилии? Совпадают ли они с жителями Б.-Михайловки?

Волчья и Волчья - это две разные реки.
https://ru.wikipedia.org/wiki/Волчья_(п … ого_Донца)
Во́лчья (укр. Во́вча) — река в Белгородской области России и Харьковской области Украины, левый приток Северского Донца.

https://ru.wikipedia.org/wiki/Волчья_(приток_Самары)
Волчья (укр. Вовча) — река в Украине, протекает по территории Донецкой и Днепропетровской областей, левый приток реки Самары.

Поделиться

29 (10-07-2016 10:11:21 отредактировано RostOwl)

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

о и пишет:

Да, нашла. А какие там ещё есть фамилии? Совпадают ли они с жителями Б.-Михайловки?

Волчья и Волчья - это две разные реки.
https://ru.wikipedia.org/wiki/Волчья_(п … ого_Донца)
Во́лчья (укр. Во́вча) — река в Белгородской области России и Харьковской области Украины, левый приток Северского Донца.

https://ru.wikipedia.org/wiki/Волчья_(приток_Самары)
Волчья (укр. Вовча) — река на Украине, протекает по территории Донецкой и Днепропетровской областей, левый приток реки Самары.

Це Слобожанщина, і тут багато й росіян переселялось. Хоча це більш рання Слобожанщина, тому деякі могли і лишатись.

Так річки різні, але за бажанням можна було потрапити і через ці річки.

З нетипових прізвищ які є там і там (Вовчанські Хутори та Великомихайлівка):


Гога=Нога?

Хайло +

Кузь (Маломихайлівка, Берестово)

Багато кого переселялось у Вовчанськ в процесі (більший центр і все таке).. Але крім "Памяти народа" поки не звіряв.. думаю ще є приклади.

Фирфир
Спасибо сказали: kbg_dnepr1

Поделиться

30

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

Вы сверяете по "Памяти народа" ? Или у Вас есть списки 18 века?

Если найдете совпадения, можно будет делать предположения о переселении.

Поделиться

31

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

о и пишет:

Вы сверяете по "Памяти народа" ? Или у Вас есть списки 18 века?

Если найдете совпадения, можно будет делать предположения о переселении.

Так, лише "Память народа". Ще по репресованим пройдусь.

Списки по Слобожанщині за цей період складніше (хіба ДАХарО). Лише за кінець 19. ст - поч 20 ст.


http://forum.genoua.name/viewtopic.php?pid=17205#p17205

Фирфир
Спасибо сказали: о и1

Поделиться

32 (10-07-2016 10:32:54 отредактировано о и)

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

Нашла лишь 2 совпадения: Хайло и Комеристый. Не убедительно.
Возможно, было переселение в конце 19 века Б.-Мих. → Вовчанск.

Спасибо сказали: RostOwl, Алёна, kbg_dnepr3

Поделиться

33

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

о и пишет:

Нашла лишь 2 совпадения: Хайло и Комеристый. Не убедительно.
Возможно, было переселение в конце 19 века Б.-Мих. → Вовчанск.

Тоді є сенс переглянути по слободам навколо річки Вовчої.

Фирфир
Спасибо сказали: о и1

Поделиться

34

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

Слова української мови Д. Яворницьким зі Словника української мови 1920 року (Т. 1 А-К), які записані (знайдені) у Великомихайлівці.




Безпастушний, безпастушный, Дитина без матері однаково, що теля безпастушне. Д. Михайловка, Екатерин. г., Алекс, у.

Викидом, нар. выбросомъ. На що ви її котите? Викидом її та й усе (каменюку). Д. Михайловка, Екатер. губ., Алекс, у. А-нуте викидом его (пенькау С. Кулебивка, Екатер. г., Новом, уѣзда.).


Гомоліна, ни, коленная кость большого размѣра. От де юмоляка! Ця буде удвічі більше, ніж оце у мене! Д. Михайловка, Екатер. г, Алекс, у.


Жиловий, обитаемый, годный для жилья. Ото у нас майдаті, так вони усі жилаві.—Як то жилові? Так, що там колись жили у давню давину якісь-то народи. Дер. Михайловка, Екатер. г., Алекс, у. Жилове становище в українських городах, куди звичайно запорожці виходили із Січі на зімовлю. Эварницкш, Источи, для ист. зап. коз., 1903, І, 740.


Забрікатися, забраться, залѣзть. Чортів кацап забрякався укупі ? Бричкою і з кіньми у канаву та и сидить. Д Михайловка, Екатер. г., Алекс, у. Збились з дороги та задряпались у глибоку балку, та ледве з неї вилізли. С. Тепловка, Екатер. г., Верхнедн. у.



Задничий, задній. Хотів бути переднічим, а став задничим. Д. Михайловка, Екатер. г., Алекс, у.





Камьяниця, ці, корова, которая никогда не телитса, вѣчно яловая. Д. Михайловка, Екатер. г Алеке, у





Копичий, чого, рабочій, складывающій въ „копи„ (копны) сѣно. А скільки у тебе сегодня копічих?—Пъятнадцятеро. Д. Михайловка, Екатер. г., Алекс, у.

Фирфир
Спасибо сказали: kbg_dnepr1

Поделиться

35

Re: Великомихайлівка, Покровський р-й, Дніпропетровська обл. Україна, 1776

http://images.vfl.ru/ii/1471801332/2e4cfc32/13822129.jpg

Спасибо сказали: borisovichi, VadShv, RostOwl, kbg_dnepr4

Поделиться

Сообщений с 1 по 35 из 50

Страницы 1 2 Далее

Чтобы отправить ответ, вы должны войти или зарегистрироваться

Яндекс.Метрика