1

Тема: Ізяслав (Заслав, Жеслав, Хмельницька обл.)

Ізя́слав (Заслав, Жеслав) — місто в Україні, центр Ізяславського району Хмельницької області.
Одне з ключових міст Погорини, єдине місто в Україні, де збереглася планувальна структура часів Київської Русі[3], історичний центр Заславщини, постав із поєднання двох міст: Старого Заслава (перша згадка 1390рік) і Нового Заслава (перша згадка 1579 рік).
Важливий осередок виробництва меду та медових сумішей.

Ймовірно, до середини XIII століття на місці нинішнього Ізяслава розташовувався волинський город Кам'янець, знищений монгольським ханом Батиєм 1241року[11].
Перша згадка про місто Заслав походить з правового акту від 18 грудня 1390 року яким підтверджується володіння містом князеві Федору Острозькому[12]
1411 року до міста завітали король польський Владислав Яґайло і великий князь литовський Вітовт. Після смерті батька, який прийняв постриг в ченці Києво-Печерського монастиря, місто успадкував кн. Василь Федорович Красний († після 1461) одружений на княгині Ганці (Агафії) Іванівні Ямонтівні Подберезькій — позашлюбній донці (?) великого князя литовського Вітовта. З ім'ям Василя Красного пов'язують зведення у Старому Заславі кам'яного замку в готичному стилі.

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/a2/Custom_house_Zaslav_2006.jpg/300px-Custom_house_Zaslav_2006.jpg
Замок у Старому Заславі. Вид на дитинець. Сучасне фото

Як і годиться волинському господареві князь В. Ф. Красний поділив маєток між двома синами кн. Іваном і кн. Юрієм († бл. 1500). Від князя Юрія Васильовича бере свій початок гілка князів Заславських (1455).
Князь Андрій Юрійович Заславський († бл. 1535) був несповна розуму і мешкав у свого молодшого брата кн. Івана Юрійовича Заславського († бл. 1516) одруженого на кн. Олені Федорівні Четвертинській († після 1546). Після смерті молодшого брата опіку над кн. Андрієм учинив кн. Костянтин Іванович Острозький. Андрій Юрійович всиновив сина Костянтина Івановича кн. Іллю Костянтиновича і водночас лишився під його опікою. Афера мала на меті відчужити у Заславських третину їхнього маєтку, серед іншого третю частину родового міста. У 1536 році, із смертю кн. Андрія Юрійовича, розпочалася виснажлива і довготривала судова тяганина між кн. Оленою Федорівною та її сином кн. Кузьмою Івановичем Заславським (* до 1511 — † 9. V. 1556) з одного боку і кн. І. К. Острозьким з іншого, яка призвела навіть до збройних сутичок між спорідненими князівськими родами. Лише у 1546 році великий князь литовський і король польський Зиґмунт ІІ Авґустзатвердив угоду згідно з якою вдова по Іллі Костянтиновичу Беата Костелецька відступала претензій й усі спірні маєтки поверталися до Заславських.
У той час Заслав був надійним форпостом, що неодноразово протистояв ворогам. Значні матеріальні і людські втрати на Волині спричинив несподіваний напад Заволзької орди у 1491 році, розбитої під заславськими мурами кн. Семеном Юрійовичем Гольшанським († 1505)[13]. Іншого разу в 1534 році, під стінами міста козацький гетьман Венжик Хмельницький розгромив багатотисячну татарську орду, яка щойно переправилася через р. Горинь і, як пише анонімний автор«Історії Русів»:

…повернувся із славою й великою здобиччю до Заслава і отримав від Короля листи віншування та вдячності, а від Поляків скрізь, куди приходив, тріумфальні зустрічі.
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/cc/%D0%A5%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%B2%D0%B0_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE.png/170px-%D0%A5%D0%BE%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%B2%D0%B0_%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE.png
Хоругва князів Острозьких і Заславських, XVI ст.

Заславщина або як її тоді називали Заславське князівство (герцоґство) було отчиною кн. Заславських. Князі не підлягали місцевій адміністрації (повітовій чи воєводській), лише в деяких питаннях великому князю литовському чи польському королеві. На Заславщині безроздільно панувало князівське право (лат. jus ducale), завдяки чому вона фактично перетворилася на державу в державі. Суверенність землеволодіння відносилася до засадничих елементів княжого права. На території отчини князь міг (за Наталею Яковенко):

а) оголошувати устави, тобто власні розпорядження, надавати жалувані грамоти своїм підданим на землеволодіння під окресленими умовами служби, встановлювати незалежні від держави податки, повинності, пільги тощо;б) чинити суд над підданими, аж до смертної кари.
Окрім того кн. Заславські, яко «головні княжата» виводили власні збройні загони (почти) під родовим гербом, а не скажімо під стягом землі (в даному випадку Волині). Саме тому м. Заслав користувалося в XVI ст. гербом князів Заславських-Острозьких,гербом Баклай[14] в червоному полі.
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/18/%D0%92_%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%86%D0%B8_%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8B%D1%80%D0%B8_%D0%96%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%BC%2C_%D0%BF%D1%80%D0%B8_%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B8_%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D1%8B%D1%8F_%D0%B8_%D0%96%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%8B%D1%8F_%D0%A2%D1%80%D0%BE%D0%B8%D1%86%D0%B0.jpg/250px-%D0%92_%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%86%D0%B8_%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8B%D1%80%D0%B8_%D0%96%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%BC%2C_%D0%BF%D1%80%D0%B8_%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B8_%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D1%8B%D1%8F_%D0%B8_%D0%96%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%8B%D1%8F_%D0%A2%D1%80%D0%BE%D0%B8%D1%86%D0%B0.jpg
Запис до Пересопницького Євангелія зроблений Михайлом Василієвичем, що повідомляє про початок робіт над рукописом у Заславському монастирі Пресвятої Трійці. 1557 рік

У час коли український народ не мав власної держави, коли православна українська церква перебувала в занепаді, в Заславі була здійснена спроба культурно-мистецького окреслення властиво української перспективи національного поступу[15]. По смерті князя Кузьми Івановича Заславського (†1556) вдова Анастасія Заславська (Гольшанська Дубровицька) († 1561) замовила виготовлення нарядного фоліанту — чотириєвангелія. Робота над перекладом і переписуванням євангелія розпочалася 1556 року в монастирі Пресвятої Трійці в Заславі, де було створено більшу частину книги. Закінчили роботу над євангелієм вже в монастирі Різдва Пресвятої Богородиці, що вПересопниці (звідси й назва книги — Пересопницьке євангеліє) 1561 року, яка нині є присяжною книгою і національним символом українців[16].
Під 1567 роком вперше згадується антитринітарський (лат. ecclesia minor) пастор. Антитринітарії мали у Заславі свою друкарню і велику громаду, до якої належала кн. Олександра Романівна Санґушківна († 1602), перша дружина князя Януша Заславського (* бл. 1556 — † 4.VIII.1629), якого теж зараховували до своїх, хоч він і був кальвіністом(1603 року прийняв римо-католицизм).
Князі Януш і Михайло Заславські успадкували маєток по батькові кн. Янушу Кузьмовичу Заславському (* 15381543 — † 27.VII.1562). Янушеві належав Старий Заслав, неодруженому Михайлові — необлаштований Новий, що вперше згадується 1579 року:

Место Староє Жаславскоє парканом добре обваровано и ровомъ окопано, а Новое место так не ест опатрено, прото мещане и подданые, Старому месту подлеглые, половицу оного плацу од речкы Поноры парканом заробит и ров окопат, яко налепей и наслушней быт може в року прийшлом осмдесятом.
Наступна згадка про Новий Заслав датується 1581 роком. 1583 року родове місто Заславських було офіційно «клоновано».
Иж они [Януш та Михайло Заславські] на власном кгрунте своем Старом Жаславли по другой стороне места Старого Жаславля место Новое Жаславль ку пожитку своему осадити хочуть, якожь и осажовати почали, -
йдеться у привілеї, яким Новому Заславу надавалося маґдебурзьке право, щотижневий торг та право мати корчми.

БОЙКО, БАРАНОВСЬКІ, ПОНОМАРЬ, ГОРОХОВЕЦЬ, ГОРОБЕЙ, ПОДГОРНИЙ, ЧОРНУХА, ЛОГВИНЕНКО,ПИЛИПЕНКО- В. Белозерка, , ТРЕГУБ - Новомиколаївка, ГОРБЕНКО, НЕЧАЙ/НЕЧАЄНКО - Водяне СПАС, СПАСЕНКО - с.Бобрик Сумскої., БЕДЮХ- Бірки, Полтавської, САЖКО- Загрунівка, Полтавської, ПАУК\ПАВУК- Поділки, Сумської, ГОРБАЧ, ТЕРЕЩЕНКО, ГЛОТКА- Кладьківка Чернігівської , КУДРЯ- В.Перевоз,

Share

2 ( 08-11-2016 08:28:52 змінене kseniya78 )

Re: Ізяслав (Заслав, Жеслав, Хмельницька обл.)

https://pbs.twimg.com/media/CbpNn1fW0AE0jVK.jpg
https://pbs.twimg.com/media/CbpNnaCWEAA3g8b.jpgСеляни з Ізяслава. 1900-ті р.

БОЙКО, БАРАНОВСЬКІ, ПОНОМАРЬ, ГОРОХОВЕЦЬ, ГОРОБЕЙ, ПОДГОРНИЙ, ЧОРНУХА, ЛОГВИНЕНКО,ПИЛИПЕНКО- В. Белозерка, , ТРЕГУБ - Новомиколаївка, ГОРБЕНКО, НЕЧАЙ/НЕЧАЄНКО - Водяне СПАС, СПАСЕНКО - с.Бобрик Сумскої., БЕДЮХ- Бірки, Полтавської, САЖКО- Загрунівка, Полтавської, ПАУК\ПАВУК- Поділки, Сумської, ГОРБАЧ, ТЕРЕЩЕНКО, ГЛОТКА- Кладьківка Чернігівської , КУДРЯ- В.Перевоз,
Thanks: gennadii54081

Share