1 ( 28-01-2015 14:20:52 змінене Vlad S. )

Тема: Угерці Мінеральні, повіт Лісько, Польща

Угерці Мінеральні (пол.Uherce Mineralne) — село лежить на прадавніх етнічних українських територіях. Зараз в ґміні Вільшаниці Ліського повіту Підкарпатського воєводства.

Село знаходиться в Угерчанській долині біля пасми гір Жуківа. Знаходиться 360 м н.р.м. на кордоні двох регіонів — Бескидів і Перемишлянського Передгір'я. Низ долини складає плоска рівнина висотою 5 м над Сяном, переходячи поволі в пологі схили. В долині тече також річка Вільшанка, притока Сяну і чотири потіка.

Походження назви
На назву села вплинула частина угорських переселенців, які колись оселились на цих теренах. З української мови «угорці» чи «угри» — слова, етимологія яких є угорська — від назви історичного регіону Угорщина.

Історичні відомості
Одне з найстаріших поселень в Бескидах Вирогідно, що поселення було засноване за часів Русі на руському праві.

1436 — перша писемна згадка про місцевість — власність роду Кмітів.
1437 — згадка про першого солтиса села — Миколая Оржеховського.
1491 — з цього року село на праві волоському.
1520 — згадка про дорогу, яка перетинала село і була однією з головних доріг (з заходу на схід), яка згадувалась ще в 1345, як дорога на Русь:
Від Сяніка на схід дорога йшла лівим берегом Сяну в Загож (де з неї виходила дорога до Лупківського перевалу) i Лісько до Угерців, або по правому березі Сяну коло замку Соб'єн і теж до Угерців.
Від Угерців дорога на схід йшла долиною річки Вільшанка, a далі після перетину кордону з Перемишською землею, долині річки Стривігор в напрямку до Самбора. Відгалуження її по річці Вільшанка згадано в 1520, як «via publika». В документі зазначено, що Кмітам дається право на стягування мита для утримання дороги в належному стані, так як на ній трапляються чисельні болотисті місця і не всім купцям, обтяжених товарами і сіллю, вдається проїхати по ній.
«Великим гостинцем» названо ту дорогу в 1689, коли сеймик постановим стягувати мито в Угерцях на її ремонт.
1526- після запису податку подимного, в селі з'являється млин і корчма.
1530 — Угерці — центр греко-католиків. З того часу відома ікона Деісус, яка знаходиться в Художньому музеї м. Львів.
1531 i 1536- двічі згадується, що село має волоське право. Мали 15 i 1 ланів «areae valachicae», 2 млини, 2 корчми і 2 пароха.
1579 — з цього року власності ліські, в тому числі Угерці, в управлінні Миколая Гербурта, львівського старости, a з 1580 — в його власності.
Гербуртові збудували в селі мурований маєток — «Fortalitium».
В кінці XVI — поч. XVII ст. — міжусобіці між польськими панами за колишні володіння Кмітів.
1672 — останній татарський набіг під керівництвом Нурадін-Султана, в селі залишилось 5 будинків. Село у власності Буковських.
XVII–XVIII ст. — сласники села Малицькі.
1710 — зберігся опис люстрації греко-католицької церкви.
1754–1757 — в селі збудовано мурований костел з окремою дзвіницею.
Поч. XIX ст. — власники села Скібінські.
1807 — з опису церкви, що проводив священик Лаурецький відомо, що всятиня Свято-Різдва Іоанна Хрестителя, в формі «Грецькій», з одним куполом в центрі, побудована в плані прямокутника з розмірами 12×7 м. В не зразковому стані. Парох писав далі: «в Угерцях є великий дерев'яний вівтарь, як столик, але в такому поганому стані, що на нього небезпечно ставити чашу, на ньому є обрах Різдва Христоваn i cymborium sanctissimum, на вівтярі великому тільки 4 підсвічника».
1816 — проведено військовий опис Сяніцької землі після війни з Наполеоном. Село лічило 575 мешканців в 91 будинку, 141 родин, 1 парох, 1 шляхтич, 1 урядник, 58 чоловіків, пригодних для військової служби, 1 садівник, 11 менше пригодних i 72 непригодних до військової служби, 1 тимчасово звільнений від служби, 1 вдовець з дітьми без опіки, 109 хлопчиків 14 років, 22 хлопців від 15 до 17 років, 259 дівчат, з них — 111 заміжніх, 175 незаміжних i вдов. 3 особи під час перепису не були в селі. Населення мало 8 коней, 56 волів, 131 корів.
1834 — збудована нова дерев'яна церква Різдва Св. Іоанна Хрестителя. Парафіяльна, Устрицького деканату. Кількість парафіян: 1872–571, 1890–631, 1918–753, 1938–741.
1846 — невдале повстання проти Австрійської монархії, в тому числі на теренах Бескидів.
З II пол. XIX ст. село у власності Анни Свєйковської.
До назви села додається Мінеральні в зв'язку з нетривалим використанням місцевої мінеральної води в лікувальних цілях.
1860 — початок функціювання школи. Власник землі Свєйковський подарував морг землі і ліс на будівництво народної школи. Побудовано будинок з залом для навчання і помешканням для вчителя. Перший вчитель — Войцех Потала, після його смерті — Іван Дабровецький.
1866 — почались пошукові роботи по добуванню нафти.
1870 — перші копальні нафти.
1872 — через село прокладена так звана «галицько-угорська» залізна дорога Перемишль — Лупків.
1880 — працює 9 нафтових свердловин, добування нафти виросло до 144 тон.
1881 — нафтова компанія будує очисний завод.
1883 — впроваджено новий «канадський» метод добування нафти.
1910 — побудовано перший мурований шкільний будинок — 12×15 м з двома лекційними залами і помешканням для вчителя. До 1920 школа була двокласова, згодом трикласова, а з 1937 шестикласова. В той час керівників шкіл призначали поляків і 90% викладання було на польській мові (до політики полонізації — 10%). Місцевий шкільний керівник — Францишек Кава.
1921 — в селі 183 будинків і 1043 мешканців (483 греко-католиків, 506 римо-католиків, 44 юдея i 10 протестантів. В палаці мешкало 39 осіб, разом — 1082. Серед них 505 чоловіків i 577 жінок.
30-ті рр. ХХ ст. — пацифікація українського населення, впровадження політики полонізації — гоніння на українську культуру, мову і релігію.
1933 — село стає центром гміни, в яку входять також села: Бережниця Нижня, Мишківці, Вільшаниця, Орелець, Руденка, Стефкове, Здвижень.
1936 — створене Коло Сільських Господарств, яке діє до цього часу.
1939 — в селі діяли наступні організації:
русинсько-українські освітнього характеру: Читальня Качковського, господарчі: кооператив «Наша праця», Кружок сільського господарювання.
польські освітнього характеру: читальня, осередок, хор; господарчі: Kółko rolnicze, Kasa Stefczyka, Koło Gospodyń Wiejskich, Przysposobienie Gospodarcze Młodzieży.
добровільна пожежна бригада, яка об'єднувала всю громаду.
1939 — бої з німцями.
1939 29 вересня — окупація радянськими військами, створено колгосп. Районний центр НКВД. Змасть солтиса Станіслава Врашковського головою став Антін Черніга. Арештовано і вислано в концтабори 16 родин, подальшу депортацію перервав напад Гітлера на СРСР.
1941 — 22 червня — після короткої перерви до села повернулись німці. В палаці організовано Liegenschaft. Пам'ятаючи гарне ставлення до українців з боку Австрійської влади до 1918 року, німців вітали, як союзників. Керівником школи став Шумилович, а солтусом Дмитро Біндас. Польська вчителька — Антоніна Гафтек.
1944 — сутички поляків з УПА.
1944 — 14 вересня з району Монастирця просувалась 237 дивізія 11 корпусу піхоти 4 українського фронту радянської армії. Спочатку були здобуті Янківці і Вільшаниця.
1944 — 15 вересня село було звільнено 276 Дивізією Піхоти генер-майора П. Бєжки.
1945 — проводивсь перепис населення гміни Вільшаниця — в селі при солтусі Франциску Курці мешкало 601 дорослих i 467 дітей (більше половини — українці).
до кінця року насильно вигнано на схід до СРСР 316 українців. В селі залишилось 61 родин, разом — 226 осіб.
1945 — до гміни Угерці Мінеральні додали громади сіл Бобрки і Заброди.
1947 — під час операції «Вісла» насильно виселено на північ Польщі 553 греко-католиків. Святиню Різдва Св. Іоанна Хрестителя було розібрано.
1953 — після смерті кривавого злочинця Сталіна, уряд Польщі дав дозвіл українцям, яких було виселено під час операції «Вісла», повертатись на свої прадавні етнічні землі, до могил своїх батьків і дідів. скористались цим правом поодинокі люди і родини.
На старому церківному цвинтарі збереглись 4 могили, серед яких пароха о. Григорія Макара і його дружини (з 30-х рр. ХХ ст.), Ольги Фуканчик (1907–1956), дружини о. Григорія Фуканчика.

Херсон губ Сердюк Задорожний Москалець С(Ш)ушко Білий; Піщане Переяслав полк Шарата Чмир Прилипко; Галичина Ільків Ilkow Рабик Гавриляк Келлер Keller Боднар Кохан Щавинський Червинський Чайкі[о]вський Папп; Могильов губ Тве[a]рдовский Немиленцев Шпаков; Моринці Артеменко Філіпович А(Га)ркуша; Новосілки Київ пов Кучер Ігнат'єв Кошевий Михайлов Малишенко Федоров; Київ Коноваленко R1A1A/T2B5

Share