Те, що я сьогодні почув...навряд хтось ще почує. Вже давно чув, що років сто тому у сусідній станиці сом з'їв дитину років 6-7. Ніяк не можу розпитати довірених осіб, чи то правда? Заговорили з одною землячкою, якій вірю. Не можу про неї багато казати. У нашій "метрополії" - містечку Гарячий Ключ є міське озеро. У 1962-4 рр. спрямили річку, залишилося кілька петель. Ще пам'ятаю, коли там було вже нешироке річище, через яке ми з родичем (там наші свати жили) стрибали. Потім там відкрили гравійний кар'єр і вибрали таки добренько, наробивши глибоких ям на площі приблизно 18 га (300Х600 м). Ті ями за якийсь рік заповнилися вщерть водою, й ото у 1968-9 рр. виникло штучне озеро. Вже десь у 1980-х навколо нього насадили парк, який у 90-х назвали міським. Поставили директора й робітників. Там дозволяється купатися, рибалити. Це те озеро, на яке у цю зиму прилітала мандаринка. Десь у 1990-х поповзли чутки, що там водяться великі соми. Я якось пропускав все те повз вуха й не задумувався. Аж сьогодні почув таке. Оповідачка років десять тому була директором цього парку. Влітку, у неділю, в парк приїхали діти з керівниками з сусідніх районів Адигеї. Як у нас це буває, озеро не є частиною парку, й кому воно підпорядковане - Господь знає! Але човниково-катамаранна станція у парку є. Вирішили керівники дозволити покататися дітям на катамаранах. Директорша каже:"Я не имею права такой большой группе разрешить - у меня нет спасателя!" Керівник каже:"Не беспокойтесь! Я фізрук і ответственность беру на себя." Діти випливли на середину озера й почали дурачитися - пхати одне одного, стрибати по катамаранах, верещати. Малу дівчинку штовхнули у воду, але старша бистро стрибнула за нею й витягла її на катамаран, але її у сутолоці хтось дуже вдарив поголові і ця старша пішла на дно. Чи то зразу не кинулись, чи хтозна - дівчина втопилася. Скільки не стрибали - не знайшли. За годину навколо озера було чи не пів-Адигеї - машини стояли навколо озера у два ряда. Не знайдуть! Викликали з полігона водолазів (любителів). Один стрибнув, через кілька хвилин вилазить і каже директрисі (вони були добре знайомі):"Боже святый! Там на дне такие "брёвна" лежат, уже мохом поросли - сомы метра по три! Боюсь, что они её съели. И сам бось больше нырять!" Не знаю, що вони адигейцям казали, але дівчину на другий день виловили. Й от ця оповідачка каже, що якось після того біжить до неї дядько-рибак з виряченими очима й розповідає:"Что я сейчас видел! Плавала утка, и вдруг под ней образовалась воронка - вода стала будто проваливаться. Утку засосало в эту воронку, а потом такое страшило вынырнуло и тут же погрузилось. Вот такая сомячья голова!" А оце характерне для нас. Попередній директор розповів, що при ньому там втопилася конячка-поні, ніхто її не виловлював і вона не спливала, як те буває з утоплениками. Мабуть, соми з'їли. Я перепитав, як саме втопилася конячка. "Та, -каже, - її загнали по в'яза, щоб покупалася, а вона набік упала, пірнула вся у воду й не виринула!" Зроду-віку не чув, щоб коняка втопився у спокійному озері. З чого б йому було падати? Чи не потяг його хтось за ногу у воду? "Що там соми є, то це точно, бо я не раз соменят на мілководді руками ловила." І аж тепер я задумався. Це озеро поглинуло частину старої річки з плесом. Що там жило у ямах -? Сомів у ті часи в Псекупсі багато було, сам одного піймав. А хлопці після повені знайшли у верболозах притухлого сома, то як несли (свиням), так голова не плечі була, а хвіст по землі волочився. Ніхто у тому озері "як положено" не рибалив - не тягав неводи, не закидав "цмик", не ставив крючки, не бахав дінамітом. Центр міста! Так, удочки помочать. Заповідник для сомів! Їсти є що - риба яка-не-яка є, качки з лебедями сідають (хто їх коли рахував?), дохлятину кидають (думаю вночі туди постійно дохлих котів та собак жбурляють), конячку зжерли. Що далі? А як когось за ногу схоплять та втоплять, почнуть репетувати. А, можливо, вже й топили, бо хто знає, чому людина втопилася. А втопилося там за останні роки дуже багато. Тут вихід один - не тільки дозволити, а сприяти професійній ловлі сомів. На Кубані (річці) такі є. Спрос невеликий - піймають, значить, є, не піймають - нема. Можна б було й бебехнути, але боюсь, вибух їх не візьме. Переказують, що в нас на річці в центрі станиці сом унадився качок та гусей хапати, так наварили каші, помастили олією, поки гаряче. кинули у яму, й через якусь хвилну він (2метри) виплив догори черевом. Зварився. Але на озері така штука (як і дінаміт) не пройде. Отака байда.
Прізвища українські та народів чорноморського регіону