Первісне було, ймовірно, Джаваг'а. Наші попередники могли його писати як Джавага, Джаваgа, Жавага, Жаваga, Чавага, Чаваga. Невдовзі "друга рука" не розпізнала латинське -g- й побачила в ньому -д-. З'явилося три, по суті, нових прізвища - Джавада, Жавада, Чавада. Далі з'явилася тенденція на кінці писати -о. З'явилися Джаваго, Жаваго, Чаваго + з -до, але то вже й юридично, й фонетично інші прізвища - з одного боку, але то могли бути люди одного роду - з іншого боку. Далі на місці першої -а- з'явилися -у- й -и-. З'вилася ще купа різних прізвищ одного кореня, а серед них Живаго, яке російські ономасти намагалися видати за якусь давньоруську форму прикметника у родовому відмінку, не звернувши увагу на прізвища Чолов'яго/Чолов'яга, Дуб'яго/Дуб'яга й т.п. Разом з тим побачили "древність" у наших прізвищах Чернега, Білега. Таких форм прикметників взагалі не існувало. Всі ці прізвища на -га - іменники, а -аг-а(о), -ег-а(о) - це суфікси й закінчення, а не закінчення -ага(о), -ега(о). Ще більше розгалузилося "правильне" Дейнег'а. Все це треба пам'ятати, бо за 200-250 років одне прізвище засновника роду могли дати цілу купу близьких прізвищ.
Прізвища українські та народів чорноморського регіону