1 (29-03-2015 19:31:51 отредактировано D_i_V_a)

Тема: Трилі́си, Фастівський р-н, Київської області, Україна, відоме з 1390

Трилі́си — село в Україні. На даний час належить до Фастівського району Київської області.
за часів царської Росії належало до Кожанської волості Васильківського повіту Київської губернії.


В своем труде «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» 1864 года Лаврентий Похилевич пишет о Трилесах следующее:

Трилесы, село в северо-западной части уезда, расположенное над рекой Камянкой, в прежнее время было местечком. Оно имело укрепленный замок, которого единственные остатки – валы существуют и ныне. Есть документальные следы, что Трилесы, или Трилесин, в конце ХІV века уже существовали. Это мы видим из привиллегии Владимира Ольгердовича, князя Киевского, подтверждающей пожалование предками его Трилес и других владений Юрию зе Сквира князю Половцу-Рожановскому. В 1593 году Жигмунт ІІІ жалует в пожизненное владение своему дворянину Валентию Черминскому Трилесы с селениями : Петухи или Пивни, Боче и Вольки. Через семь лет после 1600 года Трилесы совершенно опустошены татарами; однако в ревизии 1616 года об нем сделана такая заметка: «местечко сие принадлежащее к Белоцерковскому староству, заселено лет 16 тому назад (значит немедленно после татарского опустошения). Домов послушных в нем 170, козацких 30.Работ и повиннойтей не отправляют никаких по льготе, которой еще не выседели. К тому же так как местечко было 5 раз совершенно опусташено татарскими набегами, дано ему льготы опять на 20 лет, ибо иначе нельзя было бы их удержать. Но жители разбегались от взятия старостинский доходов  так что в ревизию 1622 года, через  4 года после первой из 170 домов осталось только 60. В последней ревизии объяснено, что город укреплен валом и частоколом, замок на речке Каменице, на холме, строение в нем старое, деревянное; пушек медных две, железная 1, гаковиц 19 и проч.» В 1626 году помянутые имения королем Жигмунтом пожалованы тоже на праве дожизненного владения Аннибалу Строчи (Этот Аннибал или de Strozze был ротмистром польских войск. В 1625 году учавствовал в экспедиции против казаков под Крыловым у Медведовских лоз. Потом был посылаем поляками к козакам с предложением условий и объявлением воли королевской). В 1651 году; когда Хмельницкий, разбитый под Берестечком, отступил к Белой Церкви: польские войска остановились под Трилесами. Гарнизон козацкий здешний и мещане, будучи осаждены поляками, не захотели впустить их в город. Но когда от коронного гетмана Потоцкого последовал приказ, употребить все средства и силы для овладения этим замком: то Приемский, предводительствующий коронными войсками, решился на штурм. Граждане и козацкий гарнизон защищались отчаянно. Даже женщины наносили великий вред неприятелю. Одна из них отрубила косой голову капитану Страусу. Другой капитан и 80 воинов польских также лишились жизни в этом деле. Но Трилесы немедленно были взяты, сожжены до остатка; жители вырезаны, а сотник козацкий Богдан Александренко, взятый в плен, был посажен на кол. Чтобы судить, до какой степени разорение было доведено, привожу выписку из дневника войны с козаками (Ambrozy Grabowsky: starozytnosci historiczne polskie): «трупов везде полно: по домам, погребах, коморах, около местечка и по полях полно везде мушин и женщин с детьми. По видимому не менее 2000 душ; потому что все местечко равно как замок с фольварком до остатку сожжены в прах. Церковь тоже сгорела. Даже дубы, которыми замок и местечко были ограждены, мало что тоньшие от пивных варецких бочек, и те сожжены. Таким образом вдруг все было истреблено огнем и мечем». Долгое время потом Трилесы оставались дикой пустыней и хотя впоследствии опять населилось, но осталось селом, причисленным к Белоцерковщине...Люстрация 1765 года выражает: «Весь, guondam Трилесы, имеет 138 халуп (хижин)». В последние годы республики польской здесь был пограничный таможенный склад. В настоящее время жителей обоего пола в Трилесах: православных 2466, римских католиков 84, евреев 108.
   Приходская церковь деревянная Успенская построена на месте прежней церкви в 1746 году. Прежняя дубовая была построена, как значится в визите 1740 г. Белоцерковского деканата, в 1716 году.  Приход ее в 1740 году составляли 100 хат в Трилесах, 20 в Пилиповке и 30 в Королевке. В 1704 году Трилесская церковь была еще православной, а в этом году посвящен к ней во священника Иоанн Григорович. В 1737 году, по настоянию Белоцерковского старосты, грозившего удалением от прихода, он принял унию с латынами, в которой церковь оставалась до 1795 года. По штатам Трилесская церковь причислена к 4-му классу; земли имеет 46 десятин.

Поделиться

2

Re: Трилі́си, Фастівський р-н, Київської області, Україна, відоме з 1390

Триліси на карті кінця 19 століття

Post's attachments

Триліси-карта 19ст.jpg
Триліси-карта 19ст.jpg 397.18 Кб, 1 скачиваний с 2014-12-30 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.

Поделиться

3 (29-03-2015 18:23:18 отредактировано D_i_V_a)

Re: Трилі́си, Фастівський р-н, Київської області, Україна, відоме з 1390

Триліси на сучасній мапі

Поделиться

4 (29-03-2015 18:43:38 отредактировано D_i_V_a)

Re: Трилі́си, Фастівський р-н, Київської області, Україна, відоме з 1390

З путівника про Фастівщину що написаний багатьма авторами у 2011 році та знаходиться на офіційному сайті РМК відділу освіти Фастівської РДА www.google.de/url?sa=t&rct=j … 1419,d.ZWU


СЕЛО ТРИЛІСИ
Триліси – село, розташоване на березі річки Кам’янки, лівої притоки Росі, за 13 км від Фастова, в минулому було містечком. Воно мало укріплений замок, від якого і зараз залишились вали. В писемних джерелах згадується як Трилєси, Трилєсся, Триліси. Це одне з найдавніших поселень на Придніпров’ї. Про походження назви села існує дві думки. Згідно з однією, колись у цій місцевості росли три дубові ліси. За іншою – воно було оточене трьома рядами дубового частоколу. Остання, очевидно, більш достовірна. Адже Триліси були військовою фортецею, що захищала південні рубежі слов’ян від набігів степових кочовиків. Вперше Триліси згадуються в ХІV столітті.
      Річка Кам’янка багата на легенди, що трактують її назву (за характером місцевості Кам’янка – кам’яні береги).
   Ось одна із них:  «… У невеликому селі жили юнак та дівчина. Вони кохали одне одного. Та не довгим було їхнє щастя. Івана забрали на війну: країні загрожувала небезпека. На пам’ять юнак подарував дівчині
намисто. Довго чекала Олена свого коханого, багато сліз пролила, але даремно: милий не повернувся.
       Одного вечора, пішла вона на те місце, де попрощалась із Іваном, і стежкою розгубила намисто. Довго сиділа дівчина біля верби, аж поки не перетворилась у камінь, а розсипане намисто теж закам’яніло. Сльози ж, пролиті Оленою, перетворились на джерельце.
      Багато років минуло з того часу. Джерельце стало річкою, вода якої весь час зустрічає перешкоди з каміння і від цього шумить і піниться. А берегами її теж лежить камінь. Дивувались люди: звідки взялося стільки каміння? А річку назвали Кам’янкою».
       

+ открыть текст

У грамоті 1390 року Володимира Ольгеровича, князя київського, підтверджується подарунок Триліс та інших володінь Юрію зе Сквирка, князю Половцю-Рожановському.
       У 1593 розі Жигмунд ІІІ дарує Триліси разом із іншими навколишніми селами своєму дворянину Валентину Черминському.
      На початку ХVІІ ст. Триліси спустошені татарами. У 1651 році польські війська окупували Триліси. Козацький гарнізон і міщани не захотіли впустити їх в місто, вони захищались відчайдушно. Навіть жінки наносили велику шкоду ворогу. Але Триліси були взяті, спалені; жителі вирізані, а сотник козацький Богдан Александренко взятий в полон і посаджений на кілок. Довго після того ще Триліси залишались дикою пустелею і хоча потім знову населились, але залишились селом.
       Приходська дерев’яна Успенська церква була побудована в 1746 році.
       З 1775 року село належить польському магнату Браницькому.
       У травні 1905 року відбувся страйк робітників гуральні Браницького (побудованої у 1856 р.), який був придушений каральними загонами.       
   Над правим берегом річки Кам’янки видніється великий лісовий масив, площею до 10 га, названий в народі Череківщиною.
   До наших днів дійшло декілька легенд, в яких розкривається походження назви «Череківщина». За однією з них, за поселенням, на одній з найбільших височин було збудовано підземелля, виходи з якого були зроблені в різні сторони, в тому числі і до річки Кам’янки. В підземеллі катували людей. Там їх і хоронили.
      Пізніше над підземеллям поселилося багато лисиць, які вигрібали з поховань людські останки. Гора дістала назву Лиса, а територія підземелля – Череківщина.
   На початку ХVІІІ ст. на території Череківщини сім’єю графів Браницьких було закладено лісовий парк для прогулянок і відпочинку, в якому були посаджені найрізноманітніші види
листяних дерев, кущів, квітникових і трав’янистих рослин. Ще і до цього часу збереглися доріжки алей. Всі вони ведуть до центру парку.
   Це одне з улюблених місць відпочинку жителів села. Флора надзвичайно багата і різноманітна. На території даного лісового масиву росте більше 20 видів дерев, більше
10 видів кущів та більше 80 видів трав’янистих та квіткових рослин. Є серед них і цікаві та цінні рослини, які ще піввіку назад зустрічалися часто, а зараз вже стали рідкісними, а багато з них – під загрозою зникнення і занесені в Червону Книгу України. Це підсніжник звичайний та проліска дволиста.
   Неподалік від Череківщини знаходиться життєдайне джерело, яке в народі називають «криницею Скульського», за прізвищем чоловіка, ім’я якого забуте. Він розкопав джерело. Криниці вже більше 100 років, але й до цього часу вона функціонує. Багато односельчан приходять до неї, щоб набрати чистої джерельної води.
   Декілька років тому працівники Триліського спиртового заводу впорядкували як саму криницю, так і площу, яка до неї прилягає.


Це варто відвідати
     У наш час археологи відкрили залишки городища і земляних укріплень, що його оточують, доби Київської Русі (ХІ – ХІІ ст.). Городище використовувалося і в ХVІІ – ХVІІІ століттях протягом козацької доби як бастіонна фортеця, в якій жителі могли знайти захист від ворожих нападів.
   Сторінки історичних документів літопису «Пам’ятники,
видання Київської комісії для упорядкування державних актів» мають цікаву документальну знахідку, датовану серпнем 1651 р.
У ній йдеться про мужність Триліського гарнізону козаків та жителів цього містечка.
   Від невеличкого козацького цвинтаря залишилося три надгробні пам’ятки – козацькі кам’яні хрести.
Трилісці з теплотою згадують тих, хто упродовж століть боронив Триліську землю. У 2006 році з  нагоди Українського козацтва та Дня Святої Покрови рішенням Великої Ради Фастівського    куреня імені Семена Палія та сесії Триліської сільської ради 9 жовтня було встановлено, а 14  жовтня освячено пам’ятний знак хоробрим землякам всіх часів, які боролися і загинули за волю України. На ньому написано: «23 січня 1651 року під стінами Триліської фортеці відбувся бій козаків і селян з військами Речі Посполитої. Слава хоробрим землякам всіх часів, які боролися і загинули за волю України».
         Однією із найважливіших подій у житті Триліс ХІХ століття було повстання Чернігівського полку декабристів. Триліси стали вихідною точкою маршруту бунтівного Чернігівського полку.
   В ознаменування 140-ої річниці з часу повстання Чернігівського полку в селі відкрито стелу на честь декабристів. Палаючий факел на ній – символ безсмертя декабристів та боротьби за волю і
свободу. На стелі написано: «Тут поховані декабристи – офіцери  Чернігівського полку: М.Щепилло, І.Муравйов-Апостол, А.Кузьмін. Солдати: І.Акусов,  М.Юрій, Ю.Юрій, С.Іванов, І.Єпіфанов, Є.Михайлов,
які загинули під час повстання проти царського самодержавства 3 січня 1826 року».
Часи голодомору 1932-1933 рр. були справжньою трагедією для села Триліси. Поруч з нами залишається все менше очевидців голодомору 33-го, які можуть посвідчити трагедію односельців. Сьогодні у селі проживає 250 жителів, які народилися до першого січня 1932 року. На той час це були діти від одного року до шістнадцяти.
   1933 рік дописав 103 (це далеко не повний список) без вини загублені людські долі села. Проходять роки і десятиліття, а трагедія 1933 хвилює серця людей: тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після цих страшних років.
   Щоб скласти належну данину пам’яті людям, яких забрав голод, у 1993 році трилісці на цвинтарі насипали курган, встановили плиту з надписом: «На вічну Пам’ять батькам, братам і сестрам нашим. Голодомор 1932-1933»; поставили Хрест. Тут проходять поминальні панахиди на Проводи, у День Перемоги, на Зелені свята.
   Тяжким випробуванням для трилісців була Велика Вітчизняна війна. За визволення села 104 воїни різних національностей віддали своє життя. Наші земляки мужньо боролися за Перемогу на фронтах війни, в тилу ворога, на трудовому фронті, 288 із них не повернулися з війни. Їх не дочекалися дружини і діти, батьки і матері, в їх сім’ях, родинах туга і печаль.
   Скільки б років не минуло, та вони не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Вітчизни. Їх імена викарбувані на братській могилі воїнам Великої Вітчизняної війни. Над нею височить пам’ятник, який оберігає сон загиблих.
   Знаменним для села Триліси стало 23 лютого 2008 року. У цей день було відкрито пам’ятник нашому славному земляку, випускнику школи, Герою Радянського Союзу Коваленку Юрію Семеновичу.
   Коваленко Ю.С. – капітан І рангу. Народився в 1942 році в місті Гайсин Вінницької області. Після закінчення Триліської школи спочатку служив на Північному флоті матросом. А потім, з 1960 по 1965 рік, був курсантом Вищого військово-морського училища імені Дзержинського. З 1965 по 1971 рік служив на підводних човнах. З 1971 по 1994 роки брав участь у створенні, випробуванні і експлуатації глибоководної техніки.
           У 1989 році за мужність і героїзм, проявлені при виконанні завдання командування, Указом Президії Верховної Ради СРСР Коваленку Юрію Семеновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Коваленко Ю.С. був громадянином Росії, але назавжди залишився вірним сином України.

Post's attachments

Фастівщиною -разом.jpg
Фастівщиною -разом.jpg 127 Кб, 1 скачиваний с 2015-03-29 

You don't have the permssions to download the attachments of this post.

Поделиться

5

Re: Трилі́си, Фастівський р-н, Київської області, Україна, відоме з 1390

Першою відомою згадкою про Триліси є грамота 1390 року від Володимира Ольгердовича Юрію зе Сквира (Половцю)

«Владимир Ольгердович Князь Киевский ознаймует то. Юрий Иванович зе Сквира, их его ойчизны бардзо спустошили от неприятелей наших Татар, где воевала орда заволгска, просил нас обысть мы ему ствердили и оседлость при замку дали: Двор Соломец в Києве и землю Святошицку с данию и зе вшистким обапул Сырца. Писан в Києве 19 Января, индикта 4 (1390 года).
Мы теда вшистко, цо предкове дали, ему ствердили: Славов зе вшистким надбрестыньцем и Мыцко при Тетереве (Радомысль), Рудню и Кочеров зе Вшистким, Велицу, Охотов, яко ся маги ма и землю Святошицку, яко предок его тримал Роман.
А в Северу: Рожны зе вшистким, Крехово, Осово, Светильниково..., зе вшисткими иными урочистыми пушами в тым отделе, почавши от Десны до Удай и по Остер, и Сосновский отдел также зе вшесткими иными урочистьіми пущами и Высогор, также то опустить в цузде реньце зостал ея нема.
А отдел его предсковский Сквирский, яко предки его Тугорт-хан, Карыман и иные по них держали на Роси, по Роставице и Каменице, который звано Сквира, а тераз Поветшизна, по предках зе вшисткими иными пожитечными местами: Сквира, Ягнятин, Трилесы, Фущово (Хвастов) и иными, то ма, яко своє держать и тым вшистким, жона и потомство з вечным часы держа, тым шафовать, яко сами бендо хтели уживать. В Києве писан».

Поделиться

6

Re: Трилі́си, Фастівський р-н, Київської області, Україна, відоме з 1390

Список мешканців с. Триліси Васильківського повіту Київської обл. на 1859 р.
(за планом-картою, зберігається в Білоцерківському краєзнавчому музеї)

I. Селяни
1.    Алексієнко
2.    Бабенко, 3 (садиби)
3.    Бажченко
4.    Базченко, 7
5.    Базько, 2
6.    Бондаренко, 4
7.    Булах
8.    Варава, 8
9.    Вознесенський, 3
10.    Гедзь
11.    Гнида
12.    Головко, 15
13.    Головченко
14.    Грегораш
15.    Грибинник
16.    Григораш, 3
17.    Гуленко
18.    Гулько
19.    Дакало
20.    Дедюра, 7
21.    Денисенко, 2
22.    Дзюбенко, 5
23.    Димиденко
24.    Дімура, 3
25.    Дробит
26.    Дробот
27.    Дубовик, 2
28.    Дудченко, 2
29.    Ємел’яненко, 2
30.    Жук
31.    Забигайло
32.    Заможенко
33.    Захарченко
34.    Зілінський
35.    Зубарський
36.    Зуєнко, 10
37.    Іваниця
38.    Іванченко, 9
39.    Іщенко, 4
40.    Капран
41.    Кирилко, 7
42.    Кобилишний, 9
43.    Коваль
44.    Коломиєць, 8
45.    Кощієнко, 2
46.    Кравчина, 3
47.    Красун, 8
48.    Крикін
49.    Кубченко
50.    Кукал, 2
51.    Кулаківський
52.    Куриченко, 5
53.    Кучеренко
54.    Левенець
55.    Левшун
56.    Лисак,
57.    Литвиненко
58.    Лиховоденко
59.    Лінь, 11
60.    Макаренко, 2
61.    Мамич
62.    Мартиненко,
63.    Мельниченко, 3
64.    Нестеренко, 4
65.    Ничик, 14
66.    Носенко
67.    Омельченко, 2
68.    Опанасенко
69.    Остапченко, 2
70.    Павленко, 2
71.    Пазюк
72.    Паламаренко
73.    Палієнко
74.    Палій
75.    Папуша, 4
76.    Пивовар, 3
77.    Подгурський
78.    Поддема—Піддема, 2
79.    Пономаренко,2
80.    Пустовіт, 9
81.    Рибак, 4
82.    Рибалченко, 4
83.    Савчук, 2
84.    Саєнко, 3
85.    Сайко
86.    Самар
87.    Семененко
88.    Семенко, 2
89.    Семеняка, 2
90.    Сидько,
91.    Ситник, 2
92.    Сікачина, 3
93.    Скобель
94.    Сліпець
95.    Слюсар
96.    Смаглюк
97.    Созоненко
98.    Соловей, 5
99.    Сорока
100.    Сороченко
101.    Стороженко, 3
102.    Строкач, 2
103.    Таращук
104.    Тисленко, 3
105.    Тихоненко, 5
106.    Турчин, 7
107.    Удуд
108.    Федченко
109.    Филипенко, 3
110.    Халаменник
111.    Харченко
112.    Цибульський, 11
113.    Цихмистренко
114.    Червяк, 1
115.    Чередник, 11
116.    Черениченко, 2
117.    Шевченко
118.    Шурготський
119.    Щербак
120.    Юрченко
121.    Яковець, 6
122.    Яресько, 5

II. Чиншовики
1.    Барановський
2.    Вишневський
3.    Вознеський (солдат)
4.    Главацький
5.    Гурський, 2
6.    Дакало (с)
7.    Дашкевич, 2
8.    Добровольський
9.    Залевський
10.    Карабан (с)
11.    Кобиличний (с)
12.    Коломиєць (с), 2
13.    Короленко
14.    Кохановський
15.    Красун (с)
16.    Криницький
17.    Кукал (с)
18.    Куриченко (с)
19.    Лагодовський, 2
20.    Левандовський, 2
21.    Ливищенко (с)
22.    Линник (єврей)
23.    Лишинський
24.    Нестеренко
25.    Нестеренко (с)
26.    Обремський
27.    Павленко (с)
28.    Пожарницький
29.    Пустовіт (с)
30.    Сопиньський
31.    Строкач (с)
32.    Строньський
33.    Турчин (с)
34.    Харченко (с)
35.    Щербина (с)
36.    Яресько (с)

III. Євреї
1.    Богомирский
2.    Іцек
3.    Кац
4.    Коломейський
5.    Кочкер
6.    Лебедь
7.    Лившиц
8.    Литвак
9.    Марко
10.    Нерес
11.    Пичений, 2
12.    Рабинович
13.    Слободський
14.    Соколинський
15.    Спелюн
16.    Сул
17.    Таран
18.    Хаскель
19.    Циглик
20.    Циклис
21.    Черкаський
22.    Шахмак

Спасибо сказали: DVK_Dmitriy, АндрійБЦ, dmmp4

Поделиться