Міжнародний генеалогічний форум * International Genealogical Forum |
Ви не ввійшли . Будь ласка , увійдіть або зареєструйтесь .
nfs79, )))
Спасибо за начало темы!
Хорошо, с местом определились.
Как же хранить всё это богатство?
Фотографии лучше всего хранить не в современных альбомах, а в бумажных конвертах, предварительно рассортировав фотографии по тематике: например, по фамилиям, семьям, либо завести отдельный конверт на каждого человека.
При необходимости фотографии можно подписывать на обороте только простым карандашом.
Конверты подписываются и хранятся в виде картотеки (напр., в алфавитном порядке). Хранить их можно в картонных коробках, избегать влажных и солнечных мест в квартире/доме.
Бумаги дореволюционного происхождения я храню просто в коробке из под обуви, так как если их хранить в полиэтиленовых файликах - они будут портиться. Есть еще вариант купить специальные пластиковые файлики и альбомы для коллекционеров - в них допустимо хранить бумаги и фото, а также удобно их иногда просматривать или показывать родственникам, но при этом они занимают в 2 раза больше места. Поэтому в альбом я сложила только небольшую часть - те "парадные" документы, которые показываю родственникам, а остальное лежит компактно в коробке в шкафу.
Ну, и пачки ксерокопий храню в файликах в скоросшивателях.
ГіП, это Ваша скриня???
Супер! тоже такую хочу
Но главное - это конечно не лениться и оцифровывать свои фотографии.
Хорошо конечно иметь оригиналы,но бумага есть бумага.
Поэтому ,нужно иметь дома свой сканер и не лениться вечерами делать качественные копии.
ГіП, это Ваша скриня???
Супер! тоже такую хочу
тепер моя, це сучасна десь 1950-х років, а для документів бабусина кована залізом і з більшим замком
Трохи теорії
Світлана ПОТАПЕНКО (Київ)
ФАМІЛЬНИЙ АРХІВ КРАСОВСЬКИХ: СПРОБА РЕКОНСТРУКЦІЇ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ФОНДІВ ІНСТИТУТУ РУКОПИСУ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ім. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО)
Фамільні архіви
Фамільні архіви українських старшинських родів – важлива, але не достатньо розроблена проблема вітчизняного джерелознавства. Переважну більшість досліджень у цій ділянці становлять статті й розвідки, присвячені окремим родам та їхнім рукописним зібранням. Єдиним монографічним дослідженням є праця Г. Папакіна “Архів Скоропадських: фамільні архіви української еліти другої половини XVII–ХХ ст. та архівна спадщина роду Скоропадських”, в якій подано загальну характе- ристику історії виникнення, формування і наукового опрацювання рукопис- них зібрань української еліти та спеціально розглянуто документальний спадок Скоропадських. На думку Г. Папакіна, термін “фамільний архів” є найбільш відповідним для означення усієї сукупності документів, накопичених певним родом чи кількома родами у результаті службової і господарської діяльності, шлюбно-сімейних зв’язків та зміни власників маєтків. Дослідник особливо наголошує, що в одному архіві могли відкластися документи різних родів, а також численних категорій пов’язаної з родом (чи родами) людності – господарських службовців, духівництва, посполитих, – що унеможливлює послуговуватися вужчим за своїм значенням терміном “родовий (сімейний) архів”. Специфічною рисою фамільних архівів є їхня прив’язаність до певного регіону й видове різноманіття. Цей “своєрідний історико-архівний феномен” постав у результаті карколомних суспільно-політичних й економічних трансформа- цій середини XVII ст., коли на вершині соціальної піраміди Гетьманщини опинилася козацька старшина й покозачена шляхта. Саме тому фамільні зі- брання української еліти містили (за одиничними винятками) документи не раніше 1650-х – 1660-х років. Г. Папакін підготував проект реконструкції фамільних архівів української лівобережної старшини другої половини XVII – початку ХХ ст. До проекту включено 114 родинних зібрань, зокрема і тих, що належали слобідській еліті – Донцям-Захаржевським, Капністам, Кондратьєвим, Куколь-Яснопольським, Савичам, Щербініним. До терміна “фамильні архіви” схиляється й Г. Швидько, наголошуючи на великій історичній вазі родинних зібрань, що “з покоління у покоління [...] передавалися у вигляді окремих паперів або рукописних збірників документів і матеріалів з метою утвердження давності роду, фіксації його привілеїв і прав на володіння землею і підданими”. На відміну від Г. Швидько та Г. Папакіна, сучасна дослідниця поміщицьких документальних зібрань Правобережної України XVI–XVIII ст. Н. Черкаська застосовує поняття “родовий архів” (частинами якого могли були “родинні архіви”) та “приватна архівістика” (останній термін увів до наукового обігу польський вчений К. Бучек). Дослідниця звертає увагу на той факт, що означення “фамільні”, “родинно-майнові”, “приватновласницькі” чи “поміщицькі” архіви не відповідають суті досліджуваного нею явища, адже “архіви магнатерії Правобережної Українимістили документи, що характеризували державний лад, судочинство і право; соціальне розшарування, мову населення; економічне становище, суспільно-політичне життя, побут з XIV до початку ХХ ст.”. Термінами “родовий архів” та “фамільний фонд” стосовно магнатських рукописних зібрань послуговується Л. Гісцова. Означенням “родинний архів” такі документальні комплекси окреслював М. Ковальський. В історичній літературі другої половини ХІХ – початку ХХ ст. послугову- валися термінами “фамільний” та “родинний” (“семейный”) архів як синонімічними. Це, зокрема, спостерігаємо в численних публікаціях О. Лазаревського і фундаментальному “Опыте русской историографии” В. Іконникова.
У сучасному вітчизняному архівознавстві загальноприйнятими є поняття “фонд особового походження” (фондоутворювачем є фізична особа) та його різновиди – “сімейний” (“родинний”) і “родовий фонд” (утворений відповідно не більше ніж трьома та менш ніж чотирма поколіннями роду). Те ж саме спостерігаємо у російському архівознавстві, адже відповідний поділ було унормовано за часів СРСР.
На нашу думку, “право на життя” мають усі згадані терміни, але з певним семантичним уточненням: “фамільний архів” – це зібрання комплексне, як за видовим і тематичним складом документів, так і за їхнім походженням (об’єднує зібрання кількох (не)споріднених родів); “родовий архів” містить документи кількох поколінь одного роду, а “сімейний” (чи “родинний”) об’єднує архівалії не більше трьох поколінь однієї родини; “особистий архів” утворюється в результаті життєдіяльності конкретної особи. Термін “приватний архів”, вочевидь, може бути застосований до кожного з цих чотирьох понять, оскільки вказує не на тематичне і хронологічне наповнення, а на спосіб формування і належність відповідного зібрання.
shron.chtyvo.org.ua/Potapenko_Sv … uktsii.pdf
в скрині і під замком
Уже не один раз пожалела, что когда-то уничтожили за ненадобностью и "скриню" и сундук.
В мене по предкам заведені та підписані папки на зав'язках, в яких зберігаються документи, медалі, переписка з архівними установами тощо... А оскільки таких папок чимало, то став у нагоді батьківський старий великий чемодан ...
специальные пластиковые файлики и альбомы для коллекционеров - в них допустимо хранить бумаги и фото
Как они называются?
Есть какие-то спец-термины?
Александр, я брала себе альбомы для бонистики вроде этих:
www.albom.kiev.ua/home.html?page … gory_id=42
Взяла альбомы (скоросшиватели с отдельно продающимися листами) разных размеров и специальные пластиковые листы к ним. Листы там к каждому альбому своего формата - есть 4-5 вариантов с разделителями для банкнот разных размеров - но для документов я взяла формат листа без разделителей, кармашек размером с целый лист, вроде такого albom.kiev.ua/home.html?page=sho … gory_id=44
Единственное что огорчает - это все дорогое удовольствие - я их покупала 4 года назад еще при курсе 8, тогда один альбомчик с листами-вкладышами (около 100 шт.) потянул на 800 грн., сейчас это будет, видимо, сильно дороже.
Мені здається, що гроші все ж таки роблять з трохи іншого (цупкішого, міцнішого, тривкішого) паперу і на них не пишуть чорнилами, які можуть вицвітати, та нема слою емульсії, який може прилипати (як на фото). Тому, мабуть, документи й фото треба зберігати по-різному...
Оскільки в мене практично немає ні старовинних документів, ні фото, то я не дуже цим питанням переймалася, але воно, мабуть, з найважливіших у генеалогії.
kbg_dnepr, я теж про це думала, тож більшу частину документів зберігаю просто в шафі в коробці Але все ж треба мати якійсь альбомчик, що був би цікавий для переглядання друзями та родичами, тож з двох зол - поліетиленові файлики та пластикові файли для боністики - вибрала менше. До речі, є ще альбоми для філокартистів - там матеріал пластикового файлу розрахований саме на зберігання старовинних листівок - але листи на жаль там тільки формату "2 листівки на лист".
Можна ще зробити з документів кольорові копії, та саме їх показувати родичам - в майбутньому, мабуть, так і зроблю.
Але все ж треба мати якійсь альбомчик, що був би цікавий для переглядання друзями та родичами
Julia_R1, а для такого случая нужна папка/альбом, где все документы и фото представлены в виде цветных копий.
А в это время оригиналы хранятся правильно и в правильном месте)
Я згодна, що показувати краще копії, бо кому розкажеш, як оригінали треба брати й тримати? Щоправда, якраз у файліку це дуже зручно.
Вот что пишут про хранение фотографий:
Любой предмет, который касается фотографий, не должен содержать кислоты и лигнина, включая бумагу, клей, маркеры, стикеры и т.д. Почему? Потому что в противном случае фотографии потеряют цвет и испортятся быстрее, чем естественным образом. Продукты, которые не содержат вредных для архивного хранения веществ, маркированы соответственным образом.
Без кислоты – материалы, имеющие pH баланс 7,0 или выше. Бескислотные материалы безопасны для фотоальбомов, предназначенных для длительного хранения, так как они не разрушают бумагу, не являются причиной потускнения цветных элементов и фотографий, а следовательно их использование позволит изделиям храниться долгие годы и радовать не одно поколение. Извлечение кислоты из бумаги во время производства значительно замедляет процесс ее старения.
Не все материалы для скрапбукинга безопасны для фотографий, поэтому нужно обращать внимание на специальные обозначения. Специальные материалы для скрапбукинга производятся в широком ассортименте, опознать безопасные материалы архивного качества можно по обозначению на упаковке: acid and lignin free, photo safe, archivalquality, archivalsafe. Может также встречаться маркировка архивных материалов в виде AF/LF (acid-free/ lignin-free). Термин photo safe используется для материалов, которые предназначены для использования с фотографиями и памятными вещицами. Это достаточно неопределенный термин, использование которого не регулируется, и хотя предпочтительней использовать материалы, на которых стоит пометка acid free, lingin free и PVC free, выражение Photo safe приобрело широкое применение в последние несколько лет. Если продукт с такой маркировкой произведен известной в скрап-мире компанией, скорее всего, материал действительно будет безопасен.
www.scrapbooking-ukraine.com/blo … materials/
Хранение документов:
Бескислотная папиросная бумага — белая, тонкая, без пропитки, нарезана на листы. Отпускается в листах (от 5 листов). Небольшой формат делает ее удобной в использовании и хранении. Применяется в реставрации живописи, графики, книг и т.д. Также эта бумага хорошо себя зарекомендовала в решении архивных задач. Подходит для хранения произведений графики, старых фотографий. Бескислотная папиросная бумага — прекрасный упаковочный материал для небольших музейных объектов.
www.lovetorestore.com/assortment_of_papers/
Правда, остается вопрос - где ее взять?
В магазине (Днепропетровск, "Акварель") мне сказали, что сейчас вся бумага для принтеров бескислотная. А папиросной нет
Что касается условий хранения, то документы желательно хранить в темном, сухом, прохладном месте, при постоянной температуре и влажности, подальше от отопительных приборов. Для бумажных документов считается оптимальной температура 17-19 град. и влажность 50-55%. Для фотодокументов рекомендуется температура не выше 15 градусов и влажность 40-50%.
Рекомендуется использовать архивные папки и короба из бескислотной бумаги, удалив при этом из документов ржавеющие скобы и скрепки.
В интернете можно найти более детальные рекомендации - например, здесь:
www.spsl.nsc.ru/win/vbkexp/doc/sox_fnd.htm
www.nplu.kiev.ua/ua/events/2007/posibnik/14.htm
В наше время хорошим способом гарантировать сохранность документов является их перевод в электронный вид; для этого достаточно обычного недорогого планшетного сканера. Компьютерная обработка позволяет делать читаемыми угасающие документы. Кроме того, при желании показать кому-либо документы, появляется возможность послать электронные копии, не подвергая опасности подлинники.
forum.rusarchives.ru/archive/ind … t-218.html
А так это делается в архивах: 91.151.182.200:8083/putevoditel
Что касается условий хранения, то документы желательно хранить в темном, сухом, прохладном месте, при постоянной температуре и влажности, подальше от отопительных приборов. Для бумажных документов считается оптимальной температура 17-19 град. и влажность 50-55%. Для фотодокументов рекомендуется температура не выше 15 градусов и влажность 40-50%.
У сільській місцевосці найкращим місцем зберігання є горище. Треба все добре запакувати од мишей і не ставити близько від комина. Не годиться жерстяний (металевий) дах, бо там спекота влітку. У штаті краще тримати кота і не пускати його ночувати в хату - він лізтиме на горище до теплого лежака або комина й стерегтиме ваш архів від мишви.
Поисковые отряды часто передают родственникам личные вещи своих, так сказать, находок. Всё это дело оформляется в рамки под стекло. Вот и я задумал подобную штуку для себя. Но рамка нужна такая по высоте, чтоб в нее поместился кортик. Кто-нибудь сталкивался с подобным? Может мастеров знаете?Ну а вообще, наилучшим местом остается музей))) Как в случае моего героического двоюродного прадеда))
То воно-то так, але ось мені один директор немаленького музею сказав, що музей - це таке собі кладовище культурних цінностей... Так що доки є хтось зацікавлений, то краще зберігати вдома, а вже як передати нікому, то тоді в музей.
Ну, то музей у школі с. Кривошин Ляковичського району Брастської області РБ. В таких музеях і фондів немає - все одразу потрапляє до експозиції. Як і в Україні. Більше того - саме відсутність фондів і посади зберігача як правило стоїть на перешкоді "одержавленню" цих музеїв.
Музей музею рознь. Все, что мои родители передали в музеи, было испорчено, поломано, утеряно. Мне очень жаль этих вещей, документов и фото. Дубликатов нет. Подозреваю, что в райархивах не лучше, а областные просто не возьмут.
У нас дехто починає робити сімейні родослівно-музейні куточки. Там старовинні речі, рушники, 1-2 іконки старих, фотки предків. На вікні - старовинні хатні "цвітки" в чавунах або глечиках. На жаль, старі меблі плетені всі знищили. Ліжко старе у зятя й сестри взяв, але тепер сплю на ньому.
Наприклад у Кобеляцькому рійоні (і взагалі на південь від Полтави) люди більше цікавляться історією краю. Це мої польові дослідження))) Звичайно, щось можуть вкрасти, але я про більшість. ТАкож, на скільки мені відомо, можна зробити щось типу особистого фонду в архіві. Але цим питанням я ще не займався.
А на доданому фото шинель та фуражка мого прадіда у Кривошинському музеї.
ДДОРЕЧІ! Знайшов інформацію, що у Нікопольській школі № 4 діє музей імені Г.С.Здановича (www.bizslovo.org/content/index.p … 57-33.html). На електронну пошту вони не відповідають. Тут хтось може допомогти зв'язатися?
Музей музею рознь. Все, что мои родители передали в музеи, было испорчено, поломано, утеряно. Мне очень жаль этих вещей, документов и фото.
У мене теж нема ніякої охоти щось передавати в музей. Свого часу віддав на копіювання цінну фотку 1914 р. - "пропала". Ціп і ярмо пропали, бо ті "організатори" виявилися справжніми аферистами, з допомогою завдепартаментом культури розтринькали весь музей. Пропали також цінні нумізматична й мінералогічна колекції, ще багато чого. Колись у шкільному музеї пропав кинджал. Хай краще воно вдома лежить, більше проживе.
Ну не знаю. Я в жовтні передав до НМІУ особисті речі Міхася Жизнєвського (два прапори та листівку). Довго збирався віддати в спеціалізованний музей Майдану, однак їх наразі 4 штуки і всі ГО. Довго збираютьсящось. Ну, думаю, тоді в національний. Отримав акт, і здається мені, що це вже доказ і речі нікуди не дінуться.
Повертаючись до теми зберігання речей у музеї. Прапори Михайла Жизнєвського (що здав у НМІУ в жовтні) експонувалися до роковин Майдану в лютому. Все на місці)))
в скрині і під замком
Да, проглядела эту тему!!! Подскажите, пожалуйста, а как у Вас внутри сундука устроено, полочки? У меня точно такой же на вид, даже цвет похожий. Возраст его где-то лет 70. Это сундук бабушки моего мужа. Сейчас он в гараже у мужа, сегодня посмотрела, выглядит пристойно. Уже предупредила, что "экспроприирую".
полочки только боковые встречались (для мелочи разной нитки, пуговицы, наперстки, иголки), а так в основном одно отделение
Спасибо. Надо будет подумать, для чего лучше и рациональнее его использовать, что бы было быстро и удобно в нем найти нужное. Книги на полках, а вот тетради, папки, блокноты всякие...., их собралось много. А может у кого-то будут идеи?
.. быстро и удобно в нем найти нужное..
сундук для того, чтоб прятать! И так, чтоб не нашли. Я в одном на самом дне под хламом обнаружил документы ревизкомиссии, видать липовая копия ушла, а оригинал надежно спрятали!
Форум працює на PunBB , за підтримки Informer Technologies, Inc span >