Тема: Етнографія, що поряд з нами
Зауваження:
- Готувалось для іншого форуму, тому підбірка спецефічна
- речі з двору, що вже нежительний майже п'ять років, звідки певна недоглянутість.
- назви подаю ті, що вживаються в даній місцевості
зауваження до теми
Прохання не перетворювати цю тему на збірку посилань на чужі фото, особливо на фото без ідентифікації.
Ця тема присвячена фотографіям речей побуту, якими користуються зараз чи користувались при Вашому житті і призначення яких Ви можете пояснити.
Або фотографіям речей, які ви знайшли на горищі дідівської хати та призначення яких хочете дізнатись чи також розповісти.
Фото з музеїв сюди не треба.
Етнозамальовки 20ст.
Власне в мене від читання книг 20х років на подібну тему все крутиться думка створити щось подібне про часи які ми ще застали і в яких живемо. Бо те, що нам здається буденністю, через 50 років вже дивина. Деяким речам 1950-60х вже не кожен знає використання.
Можливо хтось таке вже читав чи бачив чи сам пробував і може дати методичні поради так би мовити.
Банальні речі з місцевості між Ніжином і Черніговом:
для транспортування та зберігання використовують:
Кошуля, є плетені кошулі і є желізні, проте останніх я не знайшов.
Ця плетена. Одну з її ручок зміцнили капроновою мотузкою.
Ще кошулі з виноградом
Це корзини.
тут два типа - плетена з лози і плетена з проволки і капронових ниток.
Останні міцніші. Ще є плетені з алюминьової проволки, але вони важкі. В
тих, що з металу і капрону - ручкою роблять ризиновий шланг.
Треба сказати, що з лози і зараз плетуть і продають, проте сучасні зміцнюють основою з проволки. Армують, так сказати. Ціна таких корзин та кошуль на сільському базарі в суботу в межах 25-40 грн.
Лопата.
Її переважно використовують для викидання гівна від свиней та ін., тому
постійний контакт з вологим середовищем не проходить для них даром
Заступ.
Ним садять картоплю і все інше. Ключовий с/г інструмент. І переважно
персональний, тому держаки були зроблені під конкретну людину. Цей був
поломався, то його приварили і він ще довго послужить.
Сапа.
Сапами полють город од бур’яну та обгортують картоплю. Сапи всі іменні,
ота найвіддаленіша з архаїчною формою - "сапа баби Оленки" - ще моєї
прабабусі, що померла в 80х.. Якщо когось кликали допомагати, то
заступами ще міг забезпечити господар, а сапи брались з дому.
Коса. тут все ясно, нею косять траву.
Коса тупиться, тому її періодично мантачать осьолком
Осьолок (або мантачка, звідси мантачить)
Якщо вже дуже затупиться, то косу на бабці клепають. При своїй відносній простоті це вважається суто мужчинською роботою.
Граблі (наголос на і). Є два види.
Граблі, якими гребуть сіно. Вони дерев’яні, щоб легше. В цих вже немає двох зубцюв.
і желізні граблі. Ними гребуть все інше.
Вилка
(наголос на и, множина, "візьми вилка"). Форма в місцевості вилка більш вживана ніж вила. як
правило в господарстві їх декілька і з різними держаками - меншими для
тактичних потреб і довшими для стратегічних - як збирання сіна.
===
Віники
Віник
для хати купувався в лавці. Мітла для двору робилась власноруч з різної
лози, що стягувалась капроновими мотузками. Причому лоза не дуже
підбиралась і всі вони мали не симетричну форму
===
Ящик для розсади.
В отакі ящики садиться розсада, ставиться на вікна, а як підросте, то в землю
====
Воду носять у відрах, оцинкованих та емалірованих. Колись з причин економії проржавівші відра дехто підклеював пластиліном.
Головне взуття - це шиті бурки заправлені в ризинові чуні. Чуні клеєні з старих камор з моциклета чи лісапета.
Зараз вже ніхто не клеїть, всі користуються фабричними калошами трохи більшого ніж тут вигляду.
Влітку калоші надягались на босу ногу. А замість стельок клалась газета.
Головним транспортом в селі десь з 70-80х став лісапет. До того часу переважно
ходили пішки. Вони були мужські і женські. Женські з похилою рамою, щоб
вдобно було сідати, бо в штанах раніш жінки не ходили. Частенько мужські
перетворювали на женські власноруч. Як цей.
При союзі власних коней ніхто не мав, брали на бригаді чи на фермі, а зараз є чи не в кожного хазяїна.
Коня запрягають у вуз(він же пудвода) та в сані. Пудводи раніш всі були на
желізному ходу - колеса оббиті желізними кульцями. Тепер всі на автомобільних колесах. - на ризиновому ходу. В одного діда в якості колес син поставив колеса з вертольота (задні). Що цікаво - на етнофото
цих же сіл столітньої давності я бачив вози з бортами під високим кутом, та зараз жодного такого немає. Всі як на фото.
Є ще вози з бортами. Майже як грузова машина.
==
І в додаток - цеп для собаки. Собак в нас називали Шариками (Шарик, Шарко, Шарун). Котів - Сулик, кушок - Сулочка, кабана - Васильок, свиню Сонька. Тобто всі знали, що погодувать Василька чи Соньку - це винести
їсти свиням.