1

Тема: Як не канонічна московська церква захоплювала Українську церкву.

Після хрещення України-Русі в 988 р. Українська церква протягом 698 років існувала в канонічній єдності з Константинополем незалежно від Московського патріархату, який виник набагато пізніше. Московська церква проголосила себе автокефальною (тобто не залежною ні від Києва, ні від Константинополя) й обрала собі митрополита в 1448 р. Проте цю акцію не визнали ні Вселенський патріарх, ні найвищі ієрархи інших православних церков, і протягом 141 року Російська православна церква вважалася не канонічною (незаконною), її канонічність було визнано й обрано першого патріарха цієї церкви за участю Константинопольського патріарха лише в 1589 р. Після захоплення України Московією, особливо після Андрусівського перемир'я з Польщею 1667 р., за яким Московія одержала більшу частину Правобережної України, московські царі та патріархи прагнули ліквідувати й церковну незалежність України. Особливо на цьому наполягав патріарх (з 1674 р.) Яким (Савелов). Разом з московським царем він декілька разів звертався до Константинопольського патріарха, просячи його уступити Москві Українську церкву, але згоди на це не діставав. Тоді Москва за допомогою українського гетьмана І. Самойловича, долаючи рішучий опір українського духівництва, протягом 1684-1686 рр. самочинно приєднала Українську церкву до Московського патріархату. Але треба було все ж таки мати формальну згоду Константинопольського патріарха. Для цього навесні 1686 р. патріарх Яким послав до Константинополя досвідченого дяка Нікіту Алексєєва, який привіз патріархові Діонісію грамоти з проханням віддати Москві Київську митрополію з усіма її єпархіями і щедрі подарунки. Однак Царгородський патріарх вважав таку злуку незаконною і спочатку прохання Московського патріарха знову відхилив. Тоді спритний Нікіта Алексєєв вирішив звернутися безпосередньо до турецької влади, від якої був залежний Константинопольський патріарх. Коли недавно обраний патріарх Діонісій приїхав до м. Адріанополя, щоб нову його посаду затвердив Великий візир Османської імперії, там уже був московський посланець і встиг домовитись із турецьким володарем. Великий візир, будучи непоганим політиком, хотів зберегти добрі стосунки з Москвою і нейтралізувати Московію у війні Туреччини з Польщею, Австрією та Венецією, а тому наказав патріархові Діонісію задовольнити прохання Москви. Лише після цього у травні 1686 р. Діонісій видав грамоту про передачу Української церкви під юрисдикцію Московського патріархату, взявши за це від московського посла доброго хабара — 200 золотих червінців і 120 чорнолискучих соболів. Однак невдовзі через цей неканонічний вчинок Діонісій був позбавлений патріаршого престолу, але церковну автономію Україні так і не повернули.

Спасибо сказали: SVKM de L2

Поделиться

2

Re: Як не канонічна московська церква захоплювала Українську церкву.

Мариненко пишет:

...200 золотих червінців і 120 чорнолискучих соболів...

Жадоба людська - як сьогодні виглядають ті 120 чорнолискучих соболів? А країну зруйнували, бо своєї церкви нестало...
Дякую за тему. Але я нажаль нічого додати сьогодні не можу, бо ще в цій темі не так глибоко. Планую з часом цю ситуацію виправить.

Поделиться

3

Re: Як не канонічна московська церква захоплювала Українську церкву.

"Потеря Украины для РПЦ МП — это потеря той критической массы, которая позволяет ей считаться самой большой из всех пятнадцати церквей официального православия. После потери Украины она автоматически уйдет на третье-четвертое место. А это повлечет разнообразные тектонические сдвиги в отношениях между теми самыми пятнадцатью церквами, среди которых РПЦ МП любят немногие и не особенно сильно. Дело кончится — еще через пару лет — изоляцией РПЦ МП на всех международных религиозных форумах, включая площадки православно-католического диалога и прочие межрелигиозно-политические дефиле. И уже в самом начале этого процесса международной изоляции РПЦ МП, сразу после отделения Украины, обрушатся акции РПЦ МП на кремлевской бирже. И тогда кремлевские звезды-пентаграммы и зубастые стены перестанут оберегать Московскую патриархию от неуютного соседства с Христом…"

Епископ Григорий Лурье.

Поделиться