1 ( 23-10-2016 18:26:55 змінене az.1963 )

Тема: Cумка, Тонконоженко

Собираю все,что связано с фамилией Сумка, Тонконоженко


1.Ромашка Сумка,беспашенный бобыль(малороссийские переписные книги 1666)
2.Ярэма Сумка,ремесленник п.Кочубея(компут Полтавского полка 1718г)
3.середней статьи мещане,которым положено по полтине с дыма,Федор Романов,кравец,сын Сумич,Переяславль(черниговские переписные книги 1666г)
4.середней статьи мещанин Карней Сумка,пашет волом,по полтине с человека,г.Козар(ч.п.к.1666г)
5.Грицько Сумка.с.Остролучье,посполитый убогий,Барышевская сотня(ревизия Переяславского полка 1726г)
6.ГАПО ф.976,оп.1,д.102формулярные списки рекрут.Сии приняты в Полтавском губернском рекрутском присутствии,по общему набору 1840г, ноября 18.
1056.226 Иван Павлов Сумка 25.2.4.3/4 (выдан) с.Жуков,из крестьян п.Кочубея.
1 ноября1840-31 декабря 1840г.имеет жену Ефимию Петрову.Детей не имеют.Осталась в с.Голтве.


1.Села Грабиновка,козаки сотенные,конные,Тимош Тонконоженко,сотня п.Самарского(компут Полтавского полка 1718г)
2.Левко Тонконоженко,мещанин,г.Прилуки(реестр Прилуцкого полка 1732г)
3.Список запорожцев,сосланных в Сибирь в 1770г:Савелий Федоров Тонконоженко(по выписке из формулярных списков Сибирского казачьего войска 1793г),по восстанию гайдамаков(Колиивщина)
4.Атаман курений Остап Тонконоженко.сотня Олишевская,Нежинский полк,1732г.
5[37.]
Марко
Тонконоженко        :присяга Миргородского полка 1718г.
[38.]
Улас
Тонконоженко       :присяга Миргородского полка 1718г.(оба мещане сотни Багацкой)
6.51.]
Мартин
Тонконоженко
[52.]
Кондрат
Тонконоженко(оба мещане сотни Кременчуцкой 1718г.)

хотелось полюбопытствовать,прижились ли Тонконоженко в СКВ?
ОТВЕТ есть:Тонконогов Леонид Иванович 1924 года набора ст.Атаманская

Поселения заднепровских мест до создания Новой Сербии.:
10.поименные ведомости про жителей заднепровских поселений М иргородского полка по материалам жовтневой ревизии 1752г.
Цибулевская сотня д.Тонконоговка,владения бунч.тов.Федора Гаврилова посполитые нищетные семянистые и одинокие.

Иван Сушенко с зятем Федором Тищенком и братом Тонконоженком.




Это не все,что удалось найти,не выходя из интернета.руководствуюсь только современным написанием фамилий.Большое спасибо всем,кто мне помог с этом.





исходные данные на первую треть 20 века:
мой дедушка Сумка Иван Мефодиевич,род.в 1913 г. с.Шеки,Лубенского уезда.проживал в с.Хорошки,примерно до сер.20х годов 20го века.затем уехал в Донбасс,в Горловку.


Бабушка,Тонконоженко Прасковья Яковлевна,род.1915г.,с.Шеки,Лубенского уезда.Сирота.Воспитывалась родным дядей.



Тема "ТОНКОНОГ, ТОНКОНОЖЕНКО" http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=9538

Share

2 ( 04-04-2016 23:19:15 змінене az.1963 )

Re: Cумка, Тонконоженко

Подскажите,знатоки!не слишком ли самоуверен такой ход:попытка построить логический ряд:Ромашка Сумка(1666 м.п.к.)-Федор Романов,сын Сумич(ч.п.к.1666)-2ой сотни козак Трофим Федоров,сын Сумец 70лет(перепись Охтырского полка 1732г)
Если брать за исходную точку 1666 год,с.Жуки то,ведь,до Ахтырки от него,рукой подать.с другой стороны,по присяжным книгам 1654 года,Нежинского полка,с.Шаповаловки,в г.Бахмаче,козак Игнат Сума(Бахмачская сотня).Бахмач,в свою очередь,близко расположен к Козару.Переяславль же,примерно на равном расстоянии к Бахмачу и Полтаве.Село Жуки,ведь,почти в черте города.

Возможны ли,вообще,такие изменения прозвищ?На протяжении 80ти,с небольшим лет?

Во дъворе Търафим Федоров сын Сумец 70. У него дети Гъригорей 40, Афонасей 30, Михайла 25, Семен 20. У Григорья дети Осип 16, Раман 9 лет. Итого 7 душ.(2ая сотня)

Во дворе Семен Трофимов сын Сомка 30. В другой избе Василей Иванов сын Дрычков 35. У него сын Анисим 8 лет. Итого 3 души.

Thanks: kbg_dnepr1

Share

3

Re: Cумка, Тонконоженко

az.1963,

Я бы разделила фамилии на две фамильные темы.

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5

Share

4

Re: Cумка, Тонконоженко

В фамильном указателе уже имеются темы:

Тема Сумка http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=9877
Тонконог, Тонконоженко http://forum.genoua.name/viewtopic.php?id=9538

Проще собирать всю информацию в локальных фамильных темах

Поиск предков и потомков, сбор информации, генеалогические исследования и построение родовых деревьев для следующих фамилий: Дорошенко, Дик, Верба, Кравцов, ПолОвый, Курбановский, Коноплин, Будников,  Синельник, Каченовский/Коченовский/Коченевский, Родкевич/Радкевич, Роскладка/Розкладка/Раскладка/Розкладко

mtDNA - J1c5
Thanks: Алена1

Share

5

Re: Cумка, Тонконоженко

извините,не очень понял вопрос.а,конкретно,выискиваю,пока,как фамилии родов,к которым принадлежу.но,мои ли это прямые предки,не знаю.

Share

6 ( 12-03-2016 16:26:59 змінене az.1963 )

Re: Cумка, Тонконоженко

с двойной фамилией,не встречал.Вы это имеете в виду?извините,моя ошибка,что не написал как надо,через запятую.

Share

7 ( 06-04-2016 18:11:47 змінене az.1963 )

Re: Cумка, Тонконоженко

09 5:27  2 ноября 2009 20:59##


ПОЛТАВСКИЙ ПОЛК 1718Г
Село Лелюховка под Новимъ Санджаровомъ.
В подданствѣ п[а]ну Григорію Буцкому асаулу полковому и п[а]ну Павлу Ждановичови Сотникови
Новосанджаровскому.
Пана Буцкого подданіе
Тяглие.
Захара Пилипенко староста
Іванъ братъ его
Кирикъ Перевенко
Ілко Маценко
Демко Корсуненко
Іванъ Кононенко
Тарасъ Бутурлименко
Грицко Деревянченко
Іванъ Пустовуйтенко
Грицко Брижаненко
Гарасимъ Чорний
Грицко Муковузъ
Сергей Сощенко
Хведор Григоренко
Семенъ Бондар
Романъ Бездолний
Данило Василенко
Яцко Назаренко
Андрушко Зубашинъ

Пѣшие.
Іванъ Никоненко
Іванъ Ткачъ Совинъ зят
Андрус Лелюшенко
Марко Руденко
Гаселиха вдова
Яковъ Рой
Юхимъ Ничипоренко
Радко Ткачъ
IВАНЪ ТОНКОНОЖЕНКО
Михайло Боршъ
Данило Гакованя
Яцкол Цюцюренко
Данило Быбиченко
Лаврѣнча Исаенко
Романъ Безпален

г.Маячка
Козаки пѣшіе.
Стецко Лѣснякъ
Романъ Плюта
Андрѣй Шличко
Романъ Бѣлицкых
Іван Юсипенко
Семенъ Гармашов зят
Остапъ Догтѣй
Іванъ Строжикъ
Петро Цапенко
Лизор Сокулского зят
Грицко Солошичъ
Михайло Пилипенко
Демко Михайленко
Олексова, удовичка
Логвинъ великий
Гаврило Соромоцкий
Юска Трикозъ
Гаврило Рубанъ
Федор Дзюба
Романъ ТОНКОНОЖЕНКО
Іванъ Корсунъ
Иванъ Залюбовский
Гаврило Пугаченко
Андрѣй Крицкий
Семенъ Юрченко
Кирило Писаренко
Іванъ Козорлига
Омелко Турбовецъ
Васил Бутенко
Городецкого удова
Самуйло Панченко
Семенъ Скорий
Троцкий Федоровичъ
Іванъ Бровко
Гордѣй Волошинъ
Григор Теличка
Итого козаков 79

Share

8 ( 02-04-2016 00:09:18 змінене az.1963 )

Re: Cумка, Тонконоженко

В исповедных росписях 1775 года этого села Жуки фамилии частично разборчивы, но есть один двор Алексея Григорьевича толи Супка, толи Сумка 52 лет, женатого на Евдокии 42 лет. У них шестеро детей: Домникия 16 лет, Ефросиния 12, Анастасия 10 , Евдокия 8, Наталья 5, Савва 4, Моисей 1 год. Такая же непонятная фамилия есть в Генеральной описи Левобережной Украины 1765-1769 гг. В жуках она проводилась в 1767 году. Там есть две семьи Супка, Сунка? Трудно разобрать. Обои проживали во владениях С.В. Кочубея, были посполитыми. Первая семья Омельяна Супка? 49 лет, женатого на Арине 48 лет. Во дворе проживал сын Иван 26, женатый на Катерине 20, и еще дети: Матвей 19, Григорий 10, Наталья 14. В хозяйстве был работник Демьян 12 лет. Семья зажиточная занималась слесарским делом, имела 40 улей, коров, быков, коней, овец, свиней, пахотные земли и хуторянский участок. Сеяли рож, пшеницу, ячмень, овес, гречку, просо, горох, коноплю. Другой двор: Ивана Супка 30 лет, женат на Арине 24, сын Мирон 4 года, Устина 1 год. Занимался плотническим делом, имел работника 19 лет, ветряную мельницу, держали коров, быков, овец, свиней, пахотные земли не обрабатывали.

Огромное спасибо Елене из Полтавы!!!


чтобы убедиться,как читается фамилия на самом деле,проверял в поисковиках...
Супка нет ни в ВК.,ни в Одноклассниках.
поисковик выдает Скупка,Сурка...
Поэтому прозвище СУПКА-ошибочно.
читается либо Н,либоМ.
ПОЭТОМУ,и прочтения документов,опубликованных,по крайней мере на 50 процентов ошибочны.

Share

9

Re: Cумка, Тонконоженко

http://kiev.convdocs.org/tw_files2/urls_3/239/d-238492/238492_html_m2f3522d9.png

Share

10 ( 07-04-2016 10:12:12 змінене az.1963 )

Re: Cумка, Тонконоженко

Сунка, -ки, ж. Сумка. Старецької сунки нігди не наповниш. Ном. № 4655.




[font=Arial[/font]

Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. 
Том 4, ст. 229




вот думай теперь......

Thanks: engiliam1

Share

11 ( 28-04-2017 12:57:52 змінене az.1963 )

Re: Cумка, Тонконоженко

1722 годе, октоврия 19 числа.

Видение всего полку полтавского, сколко есть

виниц и казанов винокурних


Село Жуки: 

Медведский мает вин., каз. 2; Корней Сунка мает вин., каз. 2.



труды полтавской уч.арх.комиссии.вып.2

-------------------------------------------------------------------------------------------------------сотне полковой Якова Черняка


Костомаров.Руина,Мазепа,Мазепинцы(электронная библ.ЛИТМИР)

. Бруховецкий раздражал против себя и по-
спольство, посягая на его материальные выгоды: он доносил на
воевод, что они дозволяют посполитым людям в селах курить вино, тогда как одним козакам дозволялось иметь винокурни.(с.9 гл 2)

Thanks: kbg_dnepr1

Share

12 ( 03-04-2016 14:22:47 змінене az.1963 )

Re: Cумка, Тонконоженко

Уважаемые форумчане!прошу проанализировать метаморфозу!!!!!

в черниговских переписных книгах 1666 годаупоминается Карней СуМка,мещанин.А в предыдущем сообщении под 1722 год,в Жуках: Карней СуНка!!!


Разница в 52 года...но,этот же человек упоминается в мещанстве взрослым?так?
вопрос:насколько правомерно говорить об одном и том же человеке?

но,если это один и тот же человек,значит налицо написание одной и той же фамилии,в двух вариантах.

borisovichi:   Иванъ Павловъ Сумка ?
Кажется имелось ввиду Сумка (хотя похоже на Сунка)
Но все-таки в Жуках---------------------------да.....вот видите какие метаморфозы....
пока,на мой взгляд,смысл таков;Сунка-казаки,а Сумка-посполиты и мещане.

Thanks: Алена1

Share

13

Re: Cумка, Тонконоженко

В период владения своими имениями (втч Жуками, Стасовцами) Семен Михайлович Кочубей продавал своих крестьян (без земли?) другим помещикам, например Кириякову. Из-за этого произошел бунт крестьян в 1814 году.
Может так Сумка из Жуков попал в другой населенный пункт

– – – – – – – – – – – – – – – – – – -
ХЛѢБЪСОЛЬѢШЬ ДАПРАВДУРѢЖЬ
– – – – – – – – – – – – – – – – – – -

Share

14

Re: Cумка, Тонконоженко

borisovichi пише:

В период владения своими имениями (втч Жуками, Стасовцами) Семен Михайлович Кочубей продавал своих крестьян (без земли?) другим помещикам, например Кириякову. Из-за этого произошел бунт крестьян в 1814 году.
Может так Сумка из Жуков попал в другой населенный пункт

да,вполне

Share

15 ( 15-10-2016 13:11:17 змінене az.1963 )

Re: Cумка, Тонконоженко

На свой риск добавлю :  Присяжные книги 1654 г. Белоцерковский и Нежинский полки", Киев, 2003, под.ред. д.и.н. пр.Мицика Ю.                                                                                                                                                                          Полку Нежинского сотни Бахмачской,села Шаповаловка, Игнат Сума.


Сума
(древне-русское мужское имя)Словарь древне-русских личных собственных имен. - С.Петербург: Типография И.Н. Скороходова. Тупиков Н.М.. 1903.



“3 великаго князства Литовскаго врадник воинский на имя Сума”. 1546. Арх. Сб. I, 47. Ярош Сума, полковник своевольных людей, зап. 1618. Арх. III, 1, 259.
















\

Thanks: Алена1

Share

16

Re: Cумка, Тонконоженко

В спр.99, оп.1015,ф.127 ЦДІАК Сповідні розписи церков Лубенського повіту за 1790 р. в с. Шеки прізвищ Сумка, Сунка і подібних, а також Тонконоженко не виявлено.

R1a - BY30762

Пошук предків : Яценко, Косенко, Божко, Костенко, Хмельницький, Луговий, Мазин, Бураков

Share

17 ( 28-03-2016 18:24:20 змінене az.1963 )

Re: Cумка, Тонконоженко

Разделяя губернию, получаем три полосы: 1-ю северную — из уездов: Прилукского, Роменского, Лохвицкого, Гадячского и Зеньковского, ; 2-ю — среднюю полосу составляют уезды: Пирятинский, Лубенский, Миргородский, Хорольский и ПолтавскийЮ в 3-ю полосу войдут уезды приднепровские: Переяславский, Золотоношский, Кременчугский и Кобелякский, а также Константиноградский уезд.

Share

18 ( 28-03-2016 19:45:30 змінене az.1963 )

Re: Cумка, Тонконоженко

с.Ломаки:Сенчанская вол.Лохвицкий у.,с.Исачки:Тишковская вол.Лубенский у.,
с.Деймановка;Харьковецкая вол.Пирятинский у.

Share

19

Re: Cумка, Тонконоженко

 ХОРОШКИ (укр. Хорошки) – село, центр Хорошковского сельского совета, в который, кроме того, входят сёла Ломаки, Снитино и Чернече. 
      Расположено на левом берегу реки Сулы, в 40 км от районного центра. 
      Население – 825 чел. (2001 г.) 
      История.
      Село известно с 1865 года. 

      ШЕКИ (укр. Шеки) – село, центр Шековского сельского совета, в который, кроме того, входит село Хитцы. 
      Расположено в 45 км от Лубен на правом берегу реки Сула. До ближайшей железнодорожной станции Сенча – 15 км. 
      Население – 355 чел. (2001 г.) 
      История.
      На северной окраине села обнаружены остатки поселения, очевидно периода бронзы (примерно III-II тысячелетия до н.э.). 
      Село возникло в конце XVII века. В архивных документах обозначено Щеки. 

Share

20

Re: Cумка, Тонконоженко

ВИСАЧКИ с., Лубенський р-н. Православної Церкви громада. Троїцька церква.Дерев’яна церква на честь Святої Живоначальної Трійці у с. Ісачки Лубенського пов. (тепер с. Висачки Лубенського р-ну) була споруджена 1808 коштом власника села, поміщика, відставного майора Івана Андрійовича Новицького, поміщика с. Литвяки, ген.-майора Георгія Івановича Хорвата та його дружини, сестри І. А. Новицького – Ірини Андріївни (уродж. Новицької). Новий храм було зведено на місці старої дерев’яної церкви в ім’я св. вмц. Параскеви. Новозбудована церква невдовзі була переобладнана і стала п’ятивівтарною. Поряд із основним вівтарем на честь Святої Трійці було споруджено вівтарі на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці та Успіння Пресвятої Богородиці. На хорах розмістили вівтарі в ім’я архістратига Михаїла та Всіх Святих. Територію церкви було огороджено. Невідомо з яких причин, але 1863 Полтавська духовна консисторія розглянула питання «о дозволении убрать ограду вокруг церкви в с. Исачки Лубенского уезда». Станом на 1901 у церкві зберігалася чудотворна ікона Божої Матері, яка, ймовірно, перейшла до неї разом із майном ліквідованої Парасковіївської церкви і яку за переказами носили під час боїв перед козацьким військом. До майна неіснуючого храму належала і Мінея київського друку 1750 з вкладним записом: «книгу сію и весь кругъ меней купилъ Снитинской сотни козак Гр. Рева с. Исачекъ въ ц. св. Параскевы, въ память имени своего 1773 г. Ценою 30 р.».
У 1895 Т. ц. володіла церковним капіталом у сумі 1080 руб., 3 дес. садибної та 31 дес. ружної землі, мала будинок для причту, діяла церковнопарафіяльна школа. 1900 церква відновила своє право на володіння каменоломнями. 1901 володіла церковним капіталом у сумі 1375 руб. 10 коп., 42 дес. ружної землі, мала будинок для священика, діяли церковнопарафіяльна школа та церковнопарафіяльне попечительство. 1902 мала 3 дес. садибної та 42 дес. ружної землі, будинок для церковнопарафіяльної школи, діяли церковна б-ка, церковнопарафіяльна школа та церковнопарафіяльне попечительство. 1912 мала 40 дес. ружної землі, квартири для священика і псаломщика, діяла церковнопарафіяльна школа.У 1895 службу відвідувало 1282 душі різної статі парафіян. 1902 до церковної парафії входили с.с. Ісачки, Гребище та хутори Козубівка і Лавріненків, загальна кількість парафіян – 1253 душі обох статей, 1912 – 583души.Із священиків відомі: Тимофій Софронський (1802–1827), Іоанн Іваницький (1862), Василь Романович Романов (1895, 1902), Георгій Тимофійович Яновський (1912); із дияконів: В’ячеслав Петрович Софронський (1912); із псаломщиків: Андрій Корнілович Григорович (1895, позаштатний 1902, позаштатний 1912), В’ячеслав Петрович Софронський (1902); із церковних старост: козак Петро Андрійович Селюк (1902), козак Захар Мойсейович Теменко (1912).
Літ.: [/i]Коломенский, 1895. – С. 267; Грановский, 1901. – С. 393-394; Клировая книжка…, 1902. – С. 376; Справочная клировая книга…, 1912. – С. 149; РГПО, 2008. – Арк. 25; Приватний архів В. О. Мокляка; Приватний архів В. А. Павленка.
В. О. Мокляк, В. А. Павленко.

Share

21

Re: Cумка, Тонконоженко

Час будівництва дерев’яної церкви в ім’я св. вмц. Параскеви у с. Ісачки Лубенського полку (тепер с. Висачки Лубенського р-ну) не встановлено. Ймовірно, вона була зведена після 1686 коштом охочекомонного полковника Іллі Федоровича Новицького, якому того року універсалом гетьмана І. Мазепи було надане у володіння «опустелое городище» Снітин з селами Окіп та Ісачки. Натяки на вірогідність побудови храму полковником існують у джерелах поч. 19 ст. Перша документальна згадка про церкву відноситься до 1714. Про її існування у 2 пол. 18 ст. свідчить напис на Мінеї київського друку 1750: «книгу сію и весь кругъ меней купилъ Снитинской сотни козак Гр. Рева с. Исачекъ въ ц. св. Параскевы, въ память имени своего 1773 г. Ценою 30 р.». У 1790 онука І. Ф. Новицького Ірина Андріївна Хорват (уродж. Новицька) передала до храму дзвони, ікони та ін. майно з ліквідованої Красногорівської чоловічої пустині у м-ку Курінька (тепер територія Чорнухинського р-ну). Проіснувала церква до кін. 18 ст., коли була розібрана, а на її місці розпочалося спорудження нової, на честь Святої Трійці. Вірогідно, до майна цієї церкви належала чудотворна ікона Божої Матері, яку за переказами носили в боях перед козацьким військом.

Share

22 ( 01-04-2016 16:17:25 змінене az.1963 )

Re: Cумка, Тонконоженко

http://forum.vgd.ru/file.php?fid=119642&key=1697096559

Опись Актов, хранящихся в Архиве Императорской археографической комиссии. СПб. 1907 г.

Share

23 ( 03-04-2016 10:21:27 змінене az.1963 )

Re: Cумка, Тонконоженко

http://forum.vgd.ru/file.php?fid=119641&key=921218282

Илья Новицкий, полковник охочекомонный.
Опись Актов, хранящихся в Архиве Императорской археографической комиссии. СПб. 1907 г.

Могли ли жители данных поселений,после приобретения их Новицким,уже не входить в переписи полка?м.б.велся какой-то другой учет?например,по компанейским полкам?

Share

24 ( 01-04-2016 18:58:34 змінене az.1963 )

Re: Cумка, Тонконоженко

КОМПУТ ВСЕГО ПОЛКУ ПОЛТАВСКОГО Товариства и Посполства Конных и пѣшых также и воловую упряж мѣючих а щасливого рейментарства, ясневелможного ?ГО М[И]Л[ОС]ТИ П[А]НА ІОАНА ИЛЬИЧА СКОРОПАДСКОГО Войска Его Ц[а]рского Пр[ес]в[е]тлого В[е]л[и]ч[ес]тва Запорозкого обоихъ стронъ Днѣпра ГЕТМАНА, ПО УКАЗУ ЕГО ВЕЛМОЖНОСТЫ асаулъ войсковый енералный его м[и]л[о]ст п[а]нъ Василый Жураковскый, въ Полку Полтавскомъ на тотъ часъ розедуючий, учиненеемъ Ревѣзіи через певныхъ и вернихъ и годнихъ людей, Нарочно для в городах и селахординованны за полковництва его м[и]л[о]сти П[а]на ІВАНА ЛЕОНТІЄВИЧА ЧЕРНЯКА и былъ Божого року 1718 м[еся]ця
Иануарія 8 дня





Село Грабиновка.
Козаки сотенніе конніе.

Іванъ Андрушенко Атаманъ
Васил Дунаенко
Микита Дудниченко
Тимош Тонконоженко
Романъ Понченко
Лукаш Протопопенко
Іванъ Пархоменко
Патиченко кравець
Семенъ Мискив внукъ
Васил Бондар

Thanks: Алена1

Share

25 ( 02-04-2016 00:16:49 змінене az.1963 )

Re: Cумка, Тонконоженко

Микола Костенко.Хорольщина та навколишни земли в Генеральному следствии.

1726г.Лубенской сотни
с.с.13-14.с.Хорошки-100,с.Шеки-50,с.Снетин-70,с.Исачки з Гребищем-70,Литвяки-50,с.Окоп-50,итого 309 дв.(на самом деле-390 М.К.) владеют бунчуковые товарищи Иван да Яков Новицкие по Жалованной Грамоте данной отцу их Илье Новицкому 198 году,в вечное владение,которое в Жалованной грамоте написано пустое Городище и Снетин с приселками,которие виш показание села на том пустом месте и поселили.

1729-30г.г. с.Хорошки,Шеки.Снетин,Исачки з Грибищами,Литвяки иОкоп ни на який уряд и на ратушу не надлежали и от тех сел вначале Шеки дано Полковнику Охочекомонному Илии Новицкому от Гетмана Самуйловича его Универсалом в 1685 году.
село же нынешнее Хорошки прежде называлось приселком по неже от него,Новицкого,после вновь за Гетмана Мазепи людми захожими приселено к тому ж селу Шекам,по другую реки Сули сторону.
А в 1690 году от того ж Мазепи его Универсалом дано опустелое городище Снетин з селами Окопом,Исачками,и з иншими к нему надлежещими приселками(и затверждено 1691г за Новицким и нашчадками)
кол-во дворов-117,68,105?,47,24,итого-343(на самом деле-361 М.К.)

С.26зв.Сенчанской сотни городок Сенча с фолварками
с.Хитцы
с.Ломаки
всього 259(дворив або людей по *нинишний ревизии*-М.К.)всего подгородне...люде?

Thanks: Алена1

Share

26 ( 01-04-2016 21:03:44 змінене az.1963 )

Re: Cумка, Тонконоженко

Лубенський полк1
Лубенська полкова сотня
Назва поселення
Кількість дворів
1726 р. 1729 – 31 рр.
Лубни, город 331
Хорошки 100 117
В'язівок 98 95
Мгар 93 97
Засулля, передмістя 91 90
Піски 79 75
Хитці 70 72
Гонці 70 66
Ісачки (з Гребищем) 70 47
Снітин 70
Лука (Луки) 56 54
Березоточа 52 58
Окоп 50
Литвяки 50 24
Шеки 50 68
Новаки 48 70
Тишки 45 39
Ольшанка (Ольшанці,
Вільшанка)
41 38
Хорошки 40 28 (20)
Єрківці 40 31
Клепачі, д. 38 33
Плютинці, фільварки 28 18
Калайдинці 28 27
Хлебці (Хлібці ?) 27
Шершнівка 26 27
Терни 23 30 (?)
Олександрівка, д. 22 38
В. Булатець 20 23
Чудновці 17
Н. Булатець 17 12
Кононівка (Коновка) 16 17
П'ятигорці 15 25
Воронинці (Воронки) 15 16
Губське 10+51 10+14
Пулинці 14 10
Черевки 7 6
Тарандинці 7 7
Єньківці (Юнковці) 7 8
Хелепці (Хлебці) 7 7
Духове 5
Ороби 1 3
Біївці
Гребище (див.: Ісачки

Share

27 ( 02-04-2016 00:15:12 змінене az.1963 )

Re: Cумка, Тонконоженко

Пирятинська сотня
Назва поселення Кількість дворів
1726 р. 1729 – 31 рр.
Пирятин, город, городок 456
Сасинівка 63 129
84
Кулажинці, д., село 45 98
Білоусівка1 68 91
Березова Рудка, слобідка 93 91
Савинці 83 89
Давидівка 64 87
Круподеринці 62 83
Грабарівка (Григорівка) 70 82
Каплинці 74 75
Яблунів (Яблунівка), м-ко 53 69
Приходці (Приходьки) 66 64
ДЕЙМАНИВКА 63
Білоцерківці 50 60
Смотрик, д. 50 56
Денисівка 35 54
Овсюки (Овчюхи) 58 52
Миклашівка (Митлашівка,
Милошевка)
33 51
Гурбинці 28 51
Малютинці 10 47
Городище, слобідка 50 42
Вечурки (Вечірки) 42
Харківці 43 40
Митченки 29 40
Золотухи 36 37
Повстин 37 27/2 (?)
Лазірки 33 27/2 (?)
Леляки, д. 25 34
Мокляки (Макляки) 30 34
Дащенки (Дощенки) 30 33

1 Жирним шрифтом відмічаємо ті поселення Пирятинської сотні,
які ввійшли до території дослідження і були позначені на карті.
85
Корнієва, слоб. з хутором 32
Корнієвичевої, слоб. з
хутором
30
Остапівка 24 28
Шкурати (Шкуратівка) 20 27
Усовка 23 27
Бубни 22 25
Кейбалівка 16 20
Яцини 37 19
Карпилівка 15 18
Корнієвка, д. 15 16
Перервинці 30 14
Короваї
Сенчанська (Сенецька) сотня
Назва поселення
Кількість дворів
1726 р. 1729 – 31 рр.
Сенча, город, городок з
фільварками
259
Бодаква 120 137
Слобідка новопоселена
Івана Гамалії
47 (43)
Юсківці 30 38 (26)
Ждани1 30 36
Скоробогатьки, д. 15 26 (38)
Лутчки (Лучка), д. 15 21
Гапонівка 12 14

1 Жирним шрифтом відмічаємо ті поселення Сенчанської сотні, які
ввійшли до території дослідження і були позначені на карті.
86
Хрулі 10 19
Хитці 5
Василки (Васильки), сільце 4 7
ЛОМАКИ

Thanks: d_sergiy1

Share

28

Re: Cумка, Тонконоженко

borisovichi пише:

В период владения своими имениями (втч Жуками, Стасовцами) Семен Михайлович Кочубей продавал своих крестьян (без земли?) другим помещикам, например Кириякову. Из-за этого произошел бунт крестьян в 1814 году.
Может так Сумка из Жуков попал в другой населенный пункт

спасибо!по-моему,маетнасти Кириякова есть и в Лубенском уезде.Очень интересный повод для будущих сопоставлений.

Share

29 ( 05-04-2016 15:36:42 змінене az.1963 )

Re: Cумка, Тонконоженко

ПЕРЕПИСЬ АХТЫРСКОГО ПОЛКА 1732


Во дъворе Търафим Федоров сын Сумец 70. У него дети Гъригорей 40, Афонасей 30, Михайла 25, Семен 20. У Григорья дети Осип 16, Раман 9 лет. Итого 7 душ.(2ая сотня)

Во дворе Семен Трофимов сын Сомка 30. В другой избе Василей Иванов сын Дрычков 35. У него сын Анисим 8 лет. Итого 3 души.(козацкие подпомощники села Ямное)

Возможно родство этих двух записей.И как причудливо измененение прозвища!!!
Сумец-----Сомка,но,по логике вещей,должно быть Сумка?

Местечка Котельва
Первой сотни
Во дворе Степан Афонасев сын Сумы[й] 40 лет. У него дети Петр 10, Василей 7 лет. Итого 3 души.

Thanks: Алена1

Share

30 ( 07-04-2016 06:39:33 змінене az.1963 )

Re: Cумка, Тонконоженко

Відомо, що територія Поворскля, особливо поблизу Полтави, була заселена з давніх давен. Звичайно, для кожного конкретного періоду історії краю неможливо вказати, чи існував населений пункт на місці нинішніх Жуків. Проте є чимало знахідок і документальних свідчень про археологічні знахідки та події або ж на зайнятій нині селом території, або ж у безпосередній близкості до нього.
На межі енеоліту (мідний вік) і доби ранньої бронзи (XXII–XIX ст. до н. е.) лісостепові простори Поворскля заселили індо-арійські племена ямної культурно-історичної спільноти. Саме вони були будівниками перших величних земляних гробниць на території Полтавщини — курганів, які насипали, відправляючи у подорож до потойбічного світу своїх співплемінників. Розкопками виявлені знахідки цієї доби — кам'яні свердлені сокири-молоти — і в межах села.
Історію села досліджували В.Курдиновський та В.Бучневич. В.Бучневич писав, що с.Жуки були осаджені учасниками повстання Я.Остряниці 1638 р. – козаками Тимофієм і Федором Жученками. Сталя це після того, як 26 квітня 1641 р. у м.Чугуєві був убитий ватажок повстання Я.Остряниця. За В.Бучневичем час появи поселення припадає на початок 40-х років ХVІІ ст. Серед реліквій Покровської церкви с.Жуки В.Бучневич, згадував старе Євангеліє із вкладним написом до храму від 20 квітня 1636 р.: „Року 1636, месяца апреля 20 дня, я, раб Божий Іоан Плюсченко, ктитор, и брат с женою своею… отменяем сію книгу Евангеліе до храму свяыя Покровы Жуковской”. Із тексту напису стає зрозуміло, що у 1636 р. село під назвою Жуки вже існувало, і мало власну церкву.
Український історик І.Іванцов вважав, що головною причиною повстань 30-х рр. ХVІІ ст. було закінчення термінів слобід для поселенців на Лівобережжі, які звільняли їх від будь-яких форм податку строком від 20 до 40 років. Не виключено, що подібні пільги спливали у цей час і для козаків Жуків, що заснували однойменне поселення. Таке припущення проливає світло на їх причетність до повстання Я.Остряниці. У даному випадку є всі підстави вважати, що с.Жуки, було засноване не у 40-х рр. ХVІІ ст., як це стверджував В.Бучневич, а принаймні на 15-20 років раніше. Вірогідно, що поселення виникло після будівництва на цій території укріпленого замку – Полтавської фортеці, що припадає на перші десятиліття ХVІІ ст.
Засновником поселення ймовірно є козак Іван Жук, від прізвища якого село отримало свою сучасну назву (традиція надавати власні імена чи прізвища новим або відновленим поселенням зберігалася і в пізніший час). Більшу частину загону Остряниці становили вихідці з Полтави. Після придушення повстання Яків Остряниця втік на московське пограниччя, де заснував на Чугуївському городищі нове поселення. Напевно, що серед утікачів був і Іван Жук з родиною. Налякана масштабами української міграції у 1640 р. польська влада почала активні переговори про повернення втікачів. Першу представляв новий господар Полтави С.Конецпольський, що був зацікавлений у якомога більшій колонізації краю. Переговорний процес відбувався складно: повстанці категорично відмовилися повертатися під владу польських панів. Їх повернення стало можливим лише після того, як підбурений польськими агентами натовп убив Я.Остряницю. Зі свого боку польська адміністрація пообіцяла повну безпеку переселенцям та реабілітацію усіх учасників виступу, і, з метою заохочення переселенців, подовжила пільги ще на 6 років. У 1641 р. на цих умовах С.Конецпольський наділив бажаючих повернутися землями навколо Полтави (тоб-то, підтвердив за ними старі права). Напевно, серед бажаючих пристати на пропозиції поляків були і козаки Жуки. Принаймні, такий розвиток подій виглядає цілком можливим і не суперечить твердженню В.Бучневича, що село було засноване (а точніше відновлене) на поч.40 рр. XVІІ ст.
У Івана Жука було четверо дітей: сини Тимофій, Яків, Федір, донька Олександра. Найбільш відомий серед них – Федір Жученко, що пізніше став козацьким полковником. На початку Хмельниччини імена братів є серед інших козаків першої сотні Полтавського полку за Зборівським договором 1649 р. Про участь Ф.Жученка у подіях Хмельниччини писав у доносі і В.Л.Кочубей: „А и наперед полковничества свого его милость пан Жученко, бывал на войнах с гетманом Богданом Хмельницким, як в Польши, так и в наших местцах”. Як склалася доля двох інших братів невідомо: у документах ІІ пол. ХVІІ ст. вони не згадуються. Олександра Іванівна Жученко стала черницею (у 1679 р. була ігуменею Великобудиського жіночого монастиря). Про їх батька, старого Івана Жука, збереглося два записи, датованих 30 липня 1671 р., що стосувалися поділу його майна на три частини, у зв’язку з чим виникає припущення про його смерть. Спадкоємцем майна став Федір Жученко. Згідно заповіту він розділив батьківщину між найближчими родичами: дітьми покійного брата Якова та дружиною покійного брата Тимофія – Любов Івончихою.
На початку Визвольної війни на зміну польській владі прийшли органи козацького самоврдування. З цього часу селом відала друга полкова сотня. Після смерті Б.Хмельницького в Україні розгорілася боротьба за гетьманську булаву. На початку травня 1658 р. гетьманські війська І.Виговського підступили до Полтави. За наказом І.Виговського гетьманці підпалили с.Жуки та загородні полтавські двори. У ніч з 31 травня на 1 червня 1658 р. загони полтавського полковника М.Пушкаря з запорожцями напали на гетьманський обоз, що знаходився на горі, між Жуками й Рибцями. Після гибелі М.Пушкаря полковником був призначений І.Богун, пізніше його місце зайняв Ф.Гаркуша – ставленик І.Виговського. Проте вже у вересні 1659 р. Полтавський полк очолив Федір Жученко. Обирався полковником сім разів: 1659-1661, 1670-1672, 1676, 1679-1680, 1686-1687, 1687-1689, 1689-1691 рр.
У жовтні 1660 р. у Полтавському полку спалахнуло нове повстання, на цей раз проти московських воєвод. Виступ очолив Ф.Жученко, якого М.Костомаров охрестив "главным коноводом против Москвы”. Наступного року він був позбавлений полковництва і майже на десятиліття відійшов від політичних справ. Наступне обрання Ф.Жученка на полковництво відбулося 1670 р. (був полковником за Д.Многогрішного, І.Самойловича, І.Мазепи). У квітні 1672 р. Ф.Жученко заарештовував кошового отамана Івана Сірка, який спробував взяти участь у виборах гетьмана. У 1676 р. під Липлянкою загін із 130 козаків на чолі з Ф.Жученком натрапив у степу на татарську орду. За наказом Жученка козаки загородилися власними кіньми і прийняли бій. У бою більшість козаків було поранено. Дісталося й Ф.Жученку – татарська стріла пробила йому в ногу. Взяв участь у Чигиринських походах (1677-1678 рр.).
До останньої чверті ХVІІ ст. поселення залишалося вільним військовим. Але вже 1682 р. гетьман І.Самойлович, „респектуючи на старинныя в войску запорожском заслуги” пана Федора Жученка, напевно, на прохання останнього, передав с. Жуки у його приватне володіння. Через вісім років гетьманський універсал був підкріплений царською жалуваною грамотою (20.09.1690 р.). У цей же час Ф.Жученко породичався із старшинськими родами Кочубеїв та Іскр. Із останніми його пов’язували давні зв’язки, що тяглися ще з часу повстання Я.Остряниці-Іскри. У ХVІІ ст. село було власністю і слугувало за резиденцію полковника Ф.Жученка, а у ХVІІІ ст. його онука – полковника В.В.Кочубея.
Залишається не з’ясованим питання, чи був Ф.Жученко посвячений у план змови, спрямований на повалення І.Мазепи, чи довідався про них після того, як справа набула загального розголосу. Після страти опальних старшин їх дружини – удова генерального писаря Любов Кочубеївна та удова полтавського полковника Параскева Іскрівна, доньки Ф.Жученка, – були взяті під варту. Але невдовзі на Україні почалися події, які відвернули від них увагу. Використовуючи сум’яття у місті, вони таємно виїхали з Батурина через берегові ворота. Після втечі вони якийсь час переховувались у володіннях свого батька у Жуках. Але, зваживши на погрози полковника І.Левенця, що обіцяв заарештувати та доправити їх до гетьмана І.Мазепи, змушені були тікати далі. Взимку 1709 р. Північна війна впритул наблизилася до кордонів села. У січні–лютому в околицях Жуків діяв партизанський загін І.Вертолаєва, що нападав на гетьманців та передові шведські частини. Після підходу головних сил шведської армії партизани залишили село. У квітні головні події Північної війни перемістилися до Полтавської фортеці. Наприкінці квітня війська І.Мазепи та шведська армія Карла ХІІ розташувалися біля Жуків. Фенрік Делакарлійського полку Роберт Петре записав у щоденнику 26 квітня: „Утром мы покинули Жуки и около полудня прибыли к крепости Полтава, которую Его Величество имел намерение атаковать с ходу”. Поблизу Жуків війська І.Мазепи простояли близько двох місяців. Після переправи російської армії вище Полтави 19-20 червня табір було переміщено до сіл Рибці – Пушкарівка.
Федір Іванович Жученко помер 8 червня 1709 р., трьох тижнів не дожив до Полтавської битви. За заповітом с. Жуки перейшло у власність до його онука – Василя Васильовича Кочубея, підтверджене за ним у вічному володінні жалуваною грамотою від 11 березня 1710 р. Згідно даних „Компуту Полтавського полку 1718 р.”, проведеного за наказом гетьмана І.Скоропадського, у Жуках проживало 49 козаків, 20 козаків – курінчиків з особистої охорони В.В.Кочубея, 40 селян-кріпаків поміщиків Кочубеїв та 34 ремісники. У 1726 р. у селі нараховувалось 260 дворів, у яких проживали 61 козак та 132 залежних від Кочубеїв селян. У 1732 р. у селі проживало 40 козаків, 20 курінчиків та 28 дворян Кочубея, 90 посполитих, було 2 церкви – Покровська та Георгіївська, 2 церковно-приходські школи, 2 церковні шинки.

Пам’ятний знак словацькому просвітителю Даніелу Крману, що описував події, пов'язані з Полтавщиною
У склепі Покровської церкви с.Жуки були поховані: полтавський полковник Федір Іванович Жученко (†8.06.1709); полтавський полковник Василь Васильович Кочубей (†19.08.1743); друга дружина Василя Васильовича – Марія Іванівна Кочубей, уроджена Янковська (†30.10.1742) та їх двоє неповнолітніх дітей. Серед реліквій у Покровській церкві зберігалися: Львівське Євангеліє 1636 р.; різьблене дерев’яне розп’яття ХVІІ ст.; шовкова риза, пошита з плаття генерального судді В.Л.Кочубея; ікона ХVІІ ст. із зображенням Св. Даниїла та патріарха Іаакова із якої, за переказами, шведські солдати зробили дошку для гри в шахи; документи з родинного архіву Кочубеїв. До 1837 р. у Покровській церкві знаходились меморіальні речі генерального судді В.Л.Кочубея – сорочка та жупан, передані на зберігання до домової церкви князів Кочубеїв у м.Диканьці (тепер зберігаються у Полтавському краєзнавчому музеї).
За даними на 1859 рік у власницькому та козачому селі Полтавського повіту Полтавської губернії, мешкало 1030 осіб (496 чоловічої статі та 534 — жіночої), налічувалось 298 дворових господарства, існувала православна церква[1].
Особистості[ред. • ред. код]

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0 … ,_1913.jpg


Уродженці села Жуки:
Величко Самійло Васильович (нар.1670 — пом. після 1728) — український козацько-старшинський літописець;
Ванченко Петро Захарович (нар.1898 —пом.1937) — український письменник та актор, в'язень Соловецького концтабору (СТОН);
Курдиновський Віктор Васильович (1868–1937) — український і російський співак (баритон).
Від 1948 до 1955 року у Жуках жив український художник Валерій Шаленко.
У Жуках побував словацький просвітитель Даніел Крман, що описував події, пов'язані з Полтавщиною та Полтавською битвою
Меморіальний комплекс слави українського козацтва[ред. • ред. код]

Thanks: ГіП, yavsyuha2

Share

31 ( 07-04-2016 07:08:53 змінене az.1963 )

Re: Cумка, Тонконоженко

Активное освоение и заселение земель Приорелья было начато в конце XVI-начале XVII ст., когда за порогами могучего Днепра-Славутича стояла Запорожская Сечь и прочной стеной ограждающей земли наши от всякого иноземного вторжения были запорожские казаки. Именно мужество и самоотверженность, самопожертвование казаков позволили людям уже в те далёкие и неспокойные времена строить дома, возделывать землю, охотиться и рыбачить. На месте современной Царичанки в 1604 г. появились зимовники казаков Гаврила Сала и Ивана Кочерги, которое и положили начало развитию нашего районного центра. На сегодняшний день Царичанка является старейшим пунктом в Днепропетровской области.
В 1662 г. было основано село Китайгород. Вместе с сёлами Большая Маячка и Нехвороща (сейчас это территория Новосанжарского района Полтавской области) эти приорельские городки, как их называли в XVIII-XIX веке, положили начало освоению Приорельского края.
После подписания Зборовского мирного договора между войском под проводом Богдана Хмельницкого и Речью Посполитой в 1648 г. река Орель стала административной границей между землями Войска Запорожского Низового (левобережные земли по реке Орель) и территорией Гетьманьщины (правобережные приорельские земли), которые отошли под юрисдикцию Полтавского полка. В 1674 г. в Царичанке, Китайгороде,
Маячке и Нехвороще были организованы сотни, как административно-территориальные и военные образования. Полк возглавлял полковник, а сотни – сотники. И первые, и вторые имели помощников: полковой судья, обозной, хорунжий, бунчужный. Сотникам помогали выполнять свои обязанности: сотенный атаман, бунчужный, писарь.
Земли Войска запорожского Низового подразделялись на административно-территориальные единицы, которые назывались паланки. На территории современного Царичанского района существовали две паланки: Орельская (куда входили в XVIII веке современные сёла Бабайковка, Михайловка, Преображенка, Юрьевка) и Протовчанская (сёла Прядивка, Могилёв, Новоподкряж, Проточи). Все эти сёла были основаны в начале и в середине XVIII века. Паланку возглавлял полковник, которому помогала старшина паланки, как и полковники полков Гетьманьщины и сотники сотен в полках, полковники паланок и старшина выполняли административные, военные и частично судебные функции.
До конца 70гг. XVIII ст. на левом берегу речки Орель возле села Нехвороща существовал казацкий Успенский монастырь, где жили старые казаки, не имевшие семьи.
В XVII-XVIII веках на горе Калитве существовал наблюдательный «маяк», с которого казаки осматривали окрестности, чтобы не пропустить момента нападения крымских татар, которые часто делали набеги на приорельские земли, в том числе и с целью захвата в плен людей и скота. Последний такой набег татар Царичанка и Китайгород пережили в 1769 г.
Ещё в 30-х годах XVIII ст. вдоль реки Орель украинская укреплённая линия протяженностью 280 км., чтобы предотвратить такие набеги. Все эти работы велись вручную. В течении года на строительстве Линии
работало одновременно более 10 тыс. человек, многие из них так и не вернулись с этих работ. В Царичанке была построена одна из 16-ти земляных крепостей этой линии обороны. К 60-м годам XVIII века эта линия уже
выполняла свою защитную функцию. Охраняли её пикинёрские ландмилецейские военные формирования (Донецкий и Днепровский полки).
В 1764 г. Царичанская и Китайгородская сотни были ликвидированы, сотники стали ротмистрами пикинёрских полков, а казаки, которые согласились продолжить военную службу – драгунами. В 1769 г. произошло повстание пикинёров, которое удалось придушить лишь через год.
В 30гг. XVIII ст. Царичанка была штаб-квартирой для войск, которыми руководил во время крымского похода российский фельдмаршал Миних. В этом походе участвовали и казаки из сотен городков Приорелья.
Среди выдающихся личностей и меценатов этого времени нельзя не упомянуть Китайгородских сотника
Павла Ерофеевича Семёнова (1717-1782). Во времена его руководства Китайгородской сотней были основаны: хутор Прибулок (теперь с. Могилёв), с.Куриловка ( теперь пгт. Куриловка Петриковского района), с. Проточи.
На деньги Павла Семёнова в селе Китайгород были построены три церкви: Успения Пресвятой Богородицы (1754г.), св. великомученицы Варвары (1756), и святителя Николая (1757). За эти благодеяния после смерти он вместе с семьёй был погребён в склепе.
В 1970 г. склеп был обнаружен вандалами и осквернён. Только в 1989 г. останки сотника Семёнова и его семьи были перезахоронены на кладбище села Китайгород, где в 2007 г.казаками Царичанского казачьего полка была установлена надгробная плита. Это единственное казацкое захоронение на территории района. В честь сотника Семёнова была переименована улица в селе Китайгород, где стоят построенные им церкви, а неподалёку от Успенской церкви был в 2004г. установлен памятный знак, посвящённый сотнику Семёнову.
Итак, с уверенностью можно сказать, что наш край имеет глубокие казацкие корни и наша сегодняшняя задача восстановить и укрепить связь времён прошлого и настоящего во имя будущих поколений.

Материалы
подготовил
директор Царичанского исторического музея
Билоконь А.Н.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------
Маячка, местечко Полтавской губернии
Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона


Маячка — местечко Полтавской губернии, Кобелякского уезда, при реках Орели и Маячке, в 25 верстах от уездного города. Дворов 540, жителей 3418. 2 церкви, земское училище, 2 ярмарки, мельниц водяных 2 и ветряных 60. Остатки укрепления. М. была сотенным городом Полтавского полка. Основана в 1674 г. выходцами из Брацлавщины.

Thanks: d_sergiy1

Share

32 ( 21-04-2016 16:44:01 змінене gennadii5408 )

Re: Cумка, Тонконоженко

ЦДІАК, ф.127, оп 1015, спр.65  Сповідні розписи церков Зіньківської протопопії за 1774 р.

с. Дейкаловка

Военные ...

346  Трохим Сумец   50, с.с. Ияков 22, Самуил 17
893  Иоан Сумец  36,  сыны : Димитрий  14,  Иоан  6

м. Зиньков

козаки ...

441  Василий Сумец  43, с.с. Петр  12, Иоанн  10

R1a - BY30762

Пошук предків : Яценко, Косенко, Божко, Костенко, Хмельницький, Луговий, Мазин, Бураков

Share

33 ( 15-04-2016 17:12:26 змінене az.1963 )

Re: Cумка, Тонконоженко

С прокладыванием в 1861 г. Санкт-Петербуржского шоссе село преобретает статус местечка, образуется Сэмыполковска волость (как написано в ревизии: "Сєнєполковская").

Strilbycki
Изгнанный
коzакы & шляхта Стрѣльбыцькі, Остапці

Strilbycki

Kyiv, Ruthenia // Київ, Україна
Сообщений: 3914
Регистрация: 21 фев. 2008
[--]  Рейтинг: 3237  [+]


еще одно док-во о взаимозаменяемости букв М-Н

Share

34 ( 28-09-2016 16:12:08 змінене az.1963 )

Re: Cумка, Тонконоженко

Сумка Мефодий Ар.
1 коленоДата смертипосле 1911


Собственность
до 1911 -
землевладение в Георгие-Афипская

1/2 десятины
Место жительства
до 1911 -
Георгие-Афипская

Список землевладельцев Кубанской области и Черноморской губернии за 1909-1911 годы
стр. 256
Автор страницы:   Пилипюк Екатерина Алексеевна
Сообщение автору страницы Дата создания: 19.09.2014Дата последнего редактирования: 28.09.2016 ID 153775

на сайте "Родословная книга" опубликована эта информация.

Share

35

Re: Cумка, Тонконоженко

ТОНКОНОЖЕНКО Григорій Якович, 1922 р., с. Шеки Лубенського р-ну Полтавської обл., українець, із селян, освіта неповна середня. Червоноармієць. Заарештований 2 квітня 1942 р. Засуджений Військовим трибуналом Новосибірського гарнізону (Російська Федерація) 15 жовтня 1942 р. за ст. 58-10 ч. 1 КК РРФСР до 7 років позбавлення волі. Реабілітований Військовою прокуратурою СибВО 26 серпня 1991 р.

Share