Тема: Іскра / Искра
ІСКРА Григорій Іванович. - Син компанійського сотника. Онук полковника Захара Іскри. Значковий товариш Стародубського полку (1770).
ІСКРА Григорій Якович. - Син Я. К. Іскри та Параски фон Брейшнедер. Народився 1760 р. 4 травня 1772 р. поступив на службу до ВЗ у Переяславську полкову канцелярію канцеляристом у званні значкового товариша (1772-1776). Колезький канцелярист Другої Малоросійської колегії (3 червня 1776 - 15 листопада 1781 р.). В подальшому - в губернських судових установах київського намісництва. Був одружений з Марією Іванівною Синьоок і мешкав у селі Зорині Радомисльського повіту (1800).
ІСКРА Захар Юрійович. - Народився близько 1662 р. на Полтавщині. Син Юрія Івановича Іскри, який помер молодим. Онук Івана Яковича і небіж Івана Івановича Іскр. На початку 1680-х р. перейшов на Правобережжя служити полковником королівських козацьких хоругв, у складі яких взяв активну участь у антитурецькій боротьбі, зокрема у Віденській битві 1683 р., де особливо відзначився. Після відновлення у 1684 р. полково-сотенного устрою Правобережжя
став полковником Корсунського полку (1684-1707). Найвідоміша акція полчан - похід у Молдавію проти турецьких військ у 1686-1687 рр. Після ліквідації урядом Речі Посполитої козацьких полків у 1699 р., разом з С. Палієм, А. Абазином, С. Самусем очолив козацьке повстання, яке особливо розгорілося у 1702-1704 рр. Корсунський полк брав участь у боях з польськими військами під Немировом, Бердичевом та Білою Церквою. Проте у 1704 році, під тиском наступаючих військ гетьмана А. Сенявського, разом з полочанами перейшов на Лівобережжя. 1708 р. зайняв уряд погарського сотника Стародубського полку. Та у зв’язку з доносом його дядька І. І. Іскри та В. Л. Кочубея на гетьмана І. Мазепу заарештований разом із сином Климом і відправлений до Батурина. Після реабілітації І.І. Іскри і В. Л. Кочубея повернувся на посаду сотника Погарської сотні (1709- 1712). У 1714-1721 рр. займав уряд стародубського полкового обозного. Наказний стародубський полковник у 1714 р. Значний військовий товариш (1713-1730). Мешкав у Погарі і помер там у 1730 році. Мав синів Клима, Івана та Григорія. Доньку Олену видав заміж за близького родича Семена Палія компанійського полковника Карпа Часника. Помер перед 1730 роком у селі Посудичі Погарської сотні.
ІСКРА Іван Григорович. - Онук Захара Іскри. У 1775 році займав уряд сотенного отамана Кропивнянської сотні.
ІСКРА Іван Захарович. - Син правобережного полковника 3. Ю. Іскри. Уперше згадується у 1692 р. на уряді сотника компанійського полку.
ІСКРА Іван Іванович. - Народився близько 1640 р. в Чугуєві, де на той час мешкав його батько І. Я. Іскра та дід - козацький гетьман Яків Іскра (Острянин). Уперше згадується як «славетний пан» і козак Полтавського полку у 1678 р. Далі - осавул Полтавського полку (1683), знатний військовий товариш (1689) та полтавський полковник (1696-1703). Наказний переяславський полковник (1700). Значний військовий товариш (1700-1708). Брав участь у походах в пониззя Дніпра (Тавань, 1696-1698), у Північній війні (Ліфляндія, 1700-1703). І. І. Іскра був одружений з донькою полтавського полковника Федора Жученка (свого попередника на уряді) Параскою. Мав сина Йосипа. Свояк генерального писаря (згодом судді) В. Л. Кочубея. Через особистий конфлікт з гетьманом І. Мазепою був усунутий з посади полковника. Разом з В. Л. Кочубеєм (не без участі їхнього тестя Федора Жученка) написали донос на гетьмана (в якому викривати його зносини зі шведським королем Карлом XII) і подати його до царської похідної канцелярії (серпень 1707 р.). Царський уряд не підтримав донощиків, заарештувавши їх у Вітебську та відправив до Батурина. Генеральний Військовий Суд розглянув справу І. Іскри та В. Кочубея і виніс їм смертний вирок. 17 липня 1708 р. їм обом відрубали голови в похідному таборі гетьмана під Борщагівкою (нині - село Погребищинського району Вінницької області). Після виступу І. Мазепи проти Москви Петро І реабілітував І. Іскру та В. Кочубея і звелів поховати їх у Києво-Печерській лаврі, зробивши національними героями.
ІСКРА Іван Якович. - Син козацького гетьмана, ватажка повстання Якова Іскри [Острянини, Остряниці], засновник старшинського роду Іскр Гетьманщини. Разом з батьком у 1638 р. переселився з Придніпров’я до Чугуєва. Коли Яків Іскра помер (загинув у 1641 р.), повернувся в межі Речі Посполитої і поселився під Полтавою. Активний учасник подій Визвольної війни 1648-1657 рр. Козак Полтавського полку (1649), записаний серед старшини під прізвищем Іскренко у Зборівському реєстрі. Козацький полковник Полтавського полку (1648-1649; 1649-1652; 1658). Сотник Полкової Полтавської сотні (1649-1652; 1652-1658). Старшина проросійської орієнтації, який підтримав М. Пушкаря у повстанні проти І. Виговського, їздив улітку 1658 р. до Москви з доносом про наміри гетьмана повернутися під владу короля. Один з претендентів на гетьманську булаву (1659). У січні 1659 р. загинув у боях під с. Піски (Лохвиця) з полками І. Виговського. Мав синів Івана та Юрія [Георгія], братів Андрія і Йосипа, які також брали участь у тогочасних подіях. Сват Ф. Жученка, Б. Хмельницького, тесть Нащинського.
ІСКРА Клим [Климентій] Захарович. - Син Захара Іскри. Уперше згадується у 1692 р. Брав участь у боях зі шведами в Прибалтиці. Потрапив до них у полон (1706). Після звільнення повернувся на козацьку службу в Переяславський полк. У зв’язку з доносом І. Іскри на І. Мазепу у 1708 р. разом з батьком перебував під арештом у Батурині. Переяславський полковий хорунжий (1703-1706; 1714-1721). Сотник Трахтемирівської сотні Переяславського полку (1708-1712). Одружений з донькою трахтемирівського сотника Федора Дарагана Євдокією. Мав сина Якова. Помер у селі В’юнище перед 1730 роком.
ІСКРА Кузьма Іванович. - Син компанійського сотника. Онук Захара Іскри. Решетилівський староста (1740). Дворянин полковника В. В. Кочубея (1743). Значковий товариш Полтавського полку (1755). Новосанжарський сотенний отаман (1762). Мав двір у Решетилівці. Значковий товариш Стародубського полку (1770). Помер перед 1774 р.
ІСКРА Федір Петрович. - Значний військовий товариш Полтавського полку.
ІСКРА Яків Климович. - Народився 1715 року. Син К. 3. Іскри, онук Ф. Дарагана (по матері). Після ранньої смерті батька виховувався у Борзні в тітки Олени, в родині компанійського полковника Карпа Часника. Випускник КМА. Військовий канцелярист ГВК (1745-1751). Бунчуковий товариш (1751-1765). Засідатель ГВС (1762). Підкоморій Переяславського полку (7 листопада 1765-1779). 11 жовтня 1779 р. вийшов у відставку у званні надвірного радника. Був тричі
одружений: вперше з донькою сотника Першої Переяславської сотні Івана Добронизького; вдруге з донькою прилуцького полкового обозного Огроновича; втретє (з 1773) із донькою бригадира і коменданта переяславського гарнізону фон Бретшнейдера Параскевою (Єлизаветою?). Від другого шлюбу мав синів Андрія (1751 р. н.), Захара (1753 р. н.), Григорія (1757 р. н.) та Якова (1760 р. н.). Предводитель дворянства Переяславського повіту (1784). Помер у 1798 році.
В.М.Заруба. Козацька старшина гетьманської України.
mtDNA - J1c5