ближче від пасторально-ідеалістичного минулого до реального сьогодення:
https://www.facebook.com/photo.php?fbid … mp;theater
Спробую, начитавшись Чепіноги, про село писати на суржику. Так буде органічнєє. Бо в слобожанському селі шо руський язик, шо чиста українська мова звучать однаково дико.
Ви знаєте, напрімєр, як в селі празнують новий год? Якшо знаєте, я вам напомню. От мені вчора пощасливилось попасти на традіціонне празнованіє 2-го января. Це коли вже пішли родичі другого-третього порядка. Родичі першого порядка празнували в себе дома, а потом 1-го ходили до кумів і в баню. Так от, іти в гості треба не пізно, десь в обід. Це тіко городські житєлі в шесть вечора думають, куди б його чухнуть. А настоящий сєльський житєль в шесть вже йде додому, бо треба курей закрить, подивиться вечерній сєріал чи концерт і спать лягати. Бо в 5 треба вставать. Не каждий сєльский житель об’яснить, зачем вставать в 5. Ну ладно якшо корови й свині. А якшо просто кури, один кіт і цуцик нещасний? Всьо равно треба вставать в п’ять. Бо так положено. Ну то мабуть уже гєнетіческоє.
Так от. Ідеш ти в гості до родичів. Треба подумати, шо їм подарить. То єсть шо там їм пригодиться в хазяйстві. Може відро пластмасове, чи тазік, чи сокира може. Нєкоторі естети можуть купити книжку, чи даже картіну якусь або даже статуетку в відє гіпсового ангела. Но ви так сильно ріскуєте, бо подарок ваш може со врємєнєм оказаться десь не в тому місці, на яке ви розщитуєте.
Ну то таке, вєчне-матєріальне. Треба ж шось до стола. Тут канєшно можно взять з свого погріба шось – кавунів напримєр квашених або баночку грибочків. Ну і треба зайти в магазін купить водки або коньячку, чи вина женщинам, або даже лікьор, шоб випендриться. А дітям канфєти з мандарінами, то святоє. Нічо, шо канфєти з мандарінами і остатки од них вже тонким слоєм покривають всі повєрхності в хаті. Ти ж не жадіна, купи канфєти з мандаринами, так положено.
Ну а потом всі прийшли. Як обично, вішать одєжду нікуди, всі сапоги і ботінки не поміщаються, в красівій хазяйській прихожій зразу появляються калюжі і грязь. Всі кричать і обнімаються, діти бігають, як скажені. Ніхто й не подумає, шо хазяйка тут весь день прибирала. Мужчини йдуть зразу за стіл бєсєдувать про політіку, хазяйство і новості села, а женщини ідуть помогать хазяйці на кухню. Всі по цепочці передають тарілки з чимось димящимся, ухою, напримєр, і їх треба втулити серед ста тисяч тарілок с шубою, олів’є, холодцем, жареною рибою, бутербродами, сєльодкою, солоними огірками, грибами, котлєтами і т.д. Це тіпа закуски. Основні блюда, то єсть картошка і шашлик – попозже.
Потом всі сідають. Не дай Бог нема солі чи перця чи комусь не хватило вилки. Бідна хазяйка буде ше сто разів бігати на кухню.
Ну, началось. Всі їдять, хвалять, кажуть тости, наливають. Женщини зразу питають рецепти у хазяйки. Хазяйка страшно довольна, якшо в неї питають рецепти.
Потом начинаються разговори. Ну за політіку, то понятно, то тєма опасна, може дойти і до мордобоя. Харашо, якшо про шось нейтральне. Напримєр, про Алку і Соньку (ну то єсть про Ротару і Пугачову). Якраз їх наканунє по тєлєвізору показали. Виясняється, шо Алка стара, товста й страшна, хай їй грець, чого його в тєлєвізор лізти. А Сонька – нічого так, держиться, худенька, хоть і в паріку. Давай всі споминать, скільки їм годів. «Ну канєшно, Сонька ж з 48-го году, як я, так шо їй ше семидесяти нема», уточняє хтось значітєльну подробность.
Потом після шашлика і картошки ближче к вечору должен буть тортік і чай-кохве. Дєтки к тому врємєні вже перевернули догори ногами пів-хати, і як раз тортіком їм можно ненадовго заткнути пельки.
Все ближче 18.00, більше мислєй про курей і рідну хату, більше глубоко опьяньонних гостєй, не способних донести свою основну мисль. І тут всі начинають по очереді прощаться. Гості в селі обично дуже саоорганізовані. Хтось когось поніс, хтось когось повів, когось повезли, хтось сам поїхав на вєлосіпєді. Самі дальні визивають таксі, ізо всєх сил всматріваясь в кнопки на тєлєфоні самсунг, подареному дочкою 8 годів назад. Таксісти приїжджають бистро, бо всі вони живуть в сусідніх хатах.
Хазяйка з хазяїном провожають гостей, вислухують благодарності, покорно зносять на кухню гору посуди, виносять з хати лавки, столи й пусті бутилки, і падають без ніг на діван. Одпразнували. «А шо завтра?», - пита хазяїн. «Завтра йдем в гості до кумів, бо треба оддихнуть», - каже хазяйка і думає, шо завтра достать с погріба кумам на гостинець: капусти «пелюстки» чи помідори, квашені по новому рецепту, з аспірином.